З Вірою - в Україну, з Надією - у майбутнє - 21 Жовтня 2014 - ЯГОТИН INFO
Понеділок, 05.12.2016



Головна » 2014 » Жовтень » 21 » З Вірою - в Україну, з Надією - у майбутнє
19:53
З Вірою - в Україну, з Надією - у майбутнє

Жили на світі батько і мати, і було у них дві доньки. І обидві доньки були розумні і роботящі, і звали їх Віра і Надія, а виховувалися вони в Любові. Але одного разу прилетів двоголовий птах і забрав Надію з собою. А Віра заприсяглася звільнити сестру... і зібралася в дорогу.
Ця історія лише за сюжетом нагадує казку. Насправді це реальні події, які більше змахують на фільм жахів з реальними Героями. Автор цих рядків не даремно написав Героями з великої літери, бо те, що продемонстрували на увесь світ ці двоє дівчат, не просто зламало усталені стереотипи про Україну, а й відкрило новітній пантеон борців за Батьківщину, за її волю і свободу, за демократію. Стара Європа вже відвикла від воєн, там тихо і затишно, там великим потрясінням вважається стрибок євро на 2 пункти. А у нас - варварське за своєю природою вторгнення відмороженого царька із психологією монгольського хана, який спалює церковну бібліотеку, бо не вміє читати. Росія підступно наносить удар розвинутій світовій цивілізації брудним солдатським чоботом нижче пояса, і людство б'ється в конвульсіях від цього несподіваного удару. Європа панічно розводить руками, а Україна виставляє проти москальської орди батальйони патріотів. Тендітних у своїй вишуканості, але незламних по суті пасіонаріїв.  Це ті, як стоять у першій шерензі, якщо впаде вона, тоді впаде країна. І серед них - кілька зовні пересічних дівчат, які у своїй непохитності підносяться над тим вульгарним монстром з Півночі. Коли Віру Савченко підступно захопили в полон, до військоматів вишикувалися нові черги добровольців. А Надія заприсяглася визволити її з пазурів монстра.
Більшість із нас в процесі життєвої еволюції навчилися вдягати маски у стосунках один з одним. І настільки з ними звиклися, що забули свою справжнє обличчя. У Віри маски просто немає. Бо коли я вперше зателефонував їй і захоплено розсипався у компліментах, вона неприховано обурилася: «У мене замало часу на балачки». І довелося нашвидкуруч переконувати її, що наша розмова більше потрібна сьогодні тим хлопчикам і дівчаткам, які співають Гімн України перед уроками усвідомлено, асоціюючи його з Вірою і Надією, і матір'ю їхньою Марією. І мати та сестра прекрасно це розуміють, що Надія перейшла в інший вимір, вона за життя стала канонічною. Вона здобула безсмертя!
Погодьтеся, що в цій історії багато містики, мовби здійснюється якийсь чіткий сценарій, покликаний залити у вени українців нову блакитну кров. Мовби якась прихована сила на прикладі родини Савченків хоче сказати нам: «Ваша зброя всередині вас». І пекельні «Гради» мовби стають
не такими страшними.
 ...Мені повірили. Наша розмова, яка планувалася як інтерв'ю, перетікає у русло діалогу двох однодумців. Віра поволі вгамовує почуття, якими переповнена ось уже понад півроку. Автор цього тексту, як журналіст із певним досвідом роботи, починаю ритися в її дитинстві, шукаючи першоджерела цього феномену родини Савченків. Усі сім'ї років з тридцять тому були чимось схожі - батько дівчат був настільки взірцево-чесною людиною, що ковбасу із під прилавка додому не приносив, і жодна «чорна» копійка додому не потрапляла. Бідні, бо чесні - так казати і у мене вдома. Так було і у Савченків.
Українці за цілі покоління, зайняті своїми щоденними турботами про хліб, навчилися передавати нащадкам мудрість короткими месиджами-прислів'ями, або ж просто власним прикладом. А ще читали дітям казки, яке і батько дівчат, і тут мене вперше поталанило наштовхнутися на зачіпку. Улюбленою казкою Віри була казка «Яйце-райце» - довелося знову її перечитати і зрозуміти, що задатки сили волі дівчата отримали не лише з генами, а й з повагою до сильного і авторитетного батька. А от Надії найбільше сподобалася казка про Котигорошка. Котигорошко - хлопчик, який мав неабияку силу, яку направив на добро - на звільнення своїх братів та сестри. Хто знає, чи не став цей образ всесильного хлопчика для Надії прикладом для наслідування.
Автобіографію Надії ми вже знаємо неодноразово - вона настільки хотіла літати, що пройшла через сім кіл пекла і таки домоглася через особисту згоду міністра оборони. А коли Російська воєнщина одягла на себе маску сепаратизму, Надія взяла почергово дві відпустки і пішла в один із найлегендарніших наших батальйонів - «Айдар». Її позивний «Пуля» повністю відповідав її військовим даним. І запитайте сьогодні у керівництва батальйону та його славетних бійців, ким була і є для них Надія Савченко - відповідь буде однозначною: «Вона була не просто мужнім бійцем. Вона була мудрим стратегом і сильним тактиком».
Віра - з першого дня на майдані, з перших днів волонтером під час АТО. З гуманітарними вантажами вона була там, де рвалися снаряди і свистіли кулі. Здавалося, вона все в своєму житті побачила і пережила, але в кожного є своя ахіллесова п'ята. Для неї - це сестра...
...Отут ми підходимо з Вірою до найболючішого, але кульмінаційного моменту: останнє побачення перед полоном Надії, у батальйоні «Айдар», під Старобільськом. Останнє перед поверненням з російського полону - так буде краще.
Рідна сестра повинна була відчути недобре, адже вони із самого дитинства разом, вони могли читати думки на відстані (кажуть, коли одна із сестер народжує, то інша має схожі відчуття). 1 мої підозри справдилися - Віра під час цієї зустрічі помітила, що сестра надто стомлена, хоча вона блискавично віддавала накази військовим, тонко володіла будь-якою ситуацією і знаходила вірні рішення. Але не наважилася сказати їй про це. Вже коли вони залишилися наодинці, сестра застерегла її - тобі потрібно відпочити, зосередитися, промедитувати. Ти перебуваєш на межі нелюдської втоми. Відірвися на декілька днів»...
Казала, хоча сама добре знала, що намарно. Під ранок їх підняли по тривозі - п'ятеро айдарівців відбивають атаки сепаратистів після повернення з розвідки. Надія вискочила на вулицю, Віра - за нею. Сіли у власний автомобіль і помчали на виручку. Коли прибули на місце, до Віри підбігли наші бійці і попросили терміново відвезти пораненого до шпиталю. Тільки на мить зосередила погляд на Надії. А та уже мчала назустріч небезпеці. Лише на секунду озирнулася і якось винувато посміхнулася... Мовляв, вибач, інакше я не можу....
Серце Віри сполохано тьохнуло - вона відчула недобре. А коли вже мчала до шпиталю, загнала свої відчуття у дальній закуток серця. Назад їхала в надії побачити сестру, але Надії вже не було. Тут їй вдруге занесли до машини пораненого, і Віра помчала назад до шпиталю. Наступного разу вона побачить сестру вже на відео, прикутою до батареї, яка сміливо кидає у вічі своїм катам на запитання про кількість військ: «Проти вас уся Україна».
.. .Далі Віра затихає, ледве гамуючи почуття. Щоб якось перевести тему, запитую про маму. Але ця тема не менш болюча, бо мама хоч і тримається на телеекранах бадьоро, та серце материнське крається найбільше. Особливо від зустрічі з донькою у Москві. Тут теж спадає на думку чітка паралель - Марія, мовби та пресвята Діва-Марія, яка віддала сина свого єдиного, щобУрятувати  світ від гріха, так і Марія Савченко явила Україні і світу свою доньку, яка сьогодні в застінках ФСБ протистоїть брехні та підступництву російської каральної машини, що вручну керується боягузом Путіним, який сховався за мурами Кремля, але не сховається від справедливого суду історії.
Марії Іванівні таки дозволили на півгодини зустрітися із донькою після 5-місячного розлучення. Мама хотіла заплакати на зустрічі із донькою 15 жовтня, але та не дозволила: «Ми - українці - гордий народ». Москальські жандарми вимагали розмовляти російською, проте мама навідріз відмовилася: «А я не знаю російської». Всього півгодини у неї було на розмову з донькою. їм не дали змоги навіть обнятися, настільки бояться нашу Кулю, навіть тримаючи її руки у кайданках...
А ви підтримуєте маму психологічно? - запитую у Віри.
-Так, хоча останнім часом ми рідко бачимося. У мене дуже насичений графік роботи. Багато зустрічаюся з людьми...
 Наша розмова з Вірою знову стає на мінорний лад. Віра тримається мужньо, проте до чаші душевного болю додається ще кілька краплин. Тому перевожу розмову в інше русло - пропоную
бліц-опитування. Ось його результат:
Назвіть 3 найбільших цінності у житті?
 - Людяність (навіть на війні), любов у всіх її виявах, дружба.
Хто найбільший ворог людини?
 - Сама людина.
У що ви віруєте?
 - Я вірую в Бога, але не фанатично. Бог всередині нас. Дотримуюся заповідей, які є загальнолюдськими, мирськими. Оскільки я архітектор, мені імпонує український модерн, унікальне за природою українське барокко, в якому збудовані українські церкви.
Що найважливіше для України зараз?
 - Поважати себе і зайняти чітку позицію.
У чому найбільша проблема Путіиа?
 - Не здатність визнати свої помилки.
Коли може з'явитися наступний майдан і чому?
 - Може ще до виборів. Через зрадницьку політику центру щодо бійців АТО. Ми давали З місяці армії на становлення. Батальйони вистояли 3 місяці, а регулярна армія так і не спромоглася взяти на себе відповідальність за обороноздатність країни. Чому не введено на військовий стан? Тоді б віжки управління взяли б військові, а не президент і кабінет міністрів, і швидко впоралися з агресією Росії. І тоді сестра могла б розраховувати на статус військовополоненої...
.. .У голосі цієї вродливої і тендітної зовні жінки знову з'являються суворі нотки, коли мова йде про країну і її захисників. Вона розповідає про те, що вже зроблено на цьому шляху, і скільки у неї планів. Але Надія сама не розуміє і не хоче чути, скільки вона з сестрою і мамою вже зробили для України! Вона стала символом нескореного народу, який не просто став від сохи до зброї, а ще й одягнув, нагодував та озброїв рідну армію. Недаремно у Європі про нас кажуть, що ми - країна волонтерів. А ще півроку тому ми майже нічого про це не чули.
...Ми прощалися скупо і нашвидкуруч, бо Віру знову чекали невідкладні справи. Мудра, талановита, самовіддана патріотка. А ще мужня, як Жанна Дарк. Так хотілося стати перед нею на коліна і вибачитися, що не така доля повинна була спіткати вродливу українську жінку, яка випромінює любов. Але запнувся, бо Україна ще спалахує вогнями. А без таких, як Віра та Надія Савченки, вона не зможе стати великою і вільною. На жаль, поки що не зможе...
А казка ця повинна мати щасливий кінець. Бо за це молиться Марія і Віра Савченки. Та вся  велична Україна. Слава нації!

 

 

 

 

матеріал надано осередком в о "Батьківщина"

 

Переглядів: 696 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Хай одна героїня, а інша - на гребні Слави хоче в парламент? Яким боком, раком. Аж гидко...

Ім`я *:
Email *:
Код *:
РАДІО+TV+КІНО ONLINE
ОПИТУВАННЯ TEST
КУРС ВАЛЮТ ВІД ЯГОТИН ІНФО


Приватні оголошення
[17.08.2015]
Продам двухкомнатную квартиру в г.Яготине в районе ЦИНС
[12.08.2015]
Ліса будівельні
[07.08.2015]
Робота для водіїв в Польші
[06.08.2015]
Продам залізобетонні плити
[30.07.2015]
Продам саморобний зварювальний апарат
[30.07.2015]
Дитяче дозвілля
[28.07.2015]
Продаеться будинок
[28.07.2015]
Продаємо будинок
[28.07.2015]
Продається 4- к квартира у м.Яготин районі ЦИНСу
[03.07.2015]
продам зварювальний апарат


По категоріям
Статті та аналітика [125]
Новини Яготина та району [582]
Новини регіону [36]
Спорт [154]
Молодіжна сторінка [9]
Пошук
Календар
«  Жовтень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Логін:
Пароль:

mail