 Сьогодні ми бачимо, що при прийнятті якогось важливого державного нормативного акту довгий час йде його обговорення в засобах масової інформації.
До цього залучається велике коло наших громадян, які мають інколи різні власні погляди, часто протилежні, але свої, і які бажають обговорити ту чи іншу пропозицію. Особливо, якщо ця пропозиція зачіпає їх власні інтереси.
Ось чому я думаю,сьогодні доцільно було б обговорити проблеми, які є в нашому Товаристві.Адже Українське Товариство Сліпих це величезна спільнота українських людей з особливими потребами в нашій державі.В нашому товаристві діють майже 180 організацій первинної ланки які об’єднують майже 50 000 членів. Функціонують 26 обласних організацій, працюють 75 підприємств та ще біля десятка допоміжних різних реабілітаційних, освітніх, медично-оздоровчих організацій які надають послуги всій системі УТОС. Тож це великий живий організм який щоденно працює, живе своїми буденними справами, має свої здобутки і свої проблеми.
А вони таки є, і їх немало. Тому обговорення їх напередодні чергового 16 з’їзду це і розумно і логічно.
Ми, інваліди по зору, пуповиною зв’язані з Українським Товариством Сліпих. Для нас воно є рідним, тому що тут проходить більша частина життя, тут спогади молодості, друзі, практичні діла, коло сьогоднішніх знайомих та друзів. Ми завжди разом обговорюємо наші справи, наші спільні проблеми, способи їх подолання. І це логічно, адже УТОС - це наш другий дім.
Тому добре було б обговорити напередодні 16 з’їзду УТОС ті проблемні питання, які хвилюють багатьох з нас.
Можливо, наш найвищий форум спробує вирішити деякі з них.
Відомо, що для громадської організації інвалідів найголовнішим документом є Статут УТОС.
Це наша внутрішня Конституція. Саме тому, щоб змінити щось у внутрішній структурі УТОСу, відносинах між верхніми і нижчими ланками системи, у взаємодіях і взаєморозумінні, потрібно вносити необхідні зміни в наш Статут.
Колись ми приймали в члени УТОС з 14 років, потім зробили прийом з 16, а зараз приймаємо вже з 18 років. Це дуже погано тому що молоді люди з вадами зору йдуть в життя повз УТОС, а УТОС поступово старіє і вимирає, - задумаймось про це, невпинно і зменшується його чисельність.
Тепер якщо навіть є робота на УВП, то найти інвалідів по зору не так просто. Постійно зменшується чисельність первинних організацій, а це ж основа нашого Товариства. Скоро інші Всеукраїнські організації інвалідів будуть значно перевищувати нас в чисельності. Як тоді просити збільшення коштів в держави на таку організацію, яка постійно зменшується. А сьогодні поки що на статутну діяльність УТОСу виділяються найбільше коштів з поміж усіх інвалідних організацій України. Нам потрібно тісніше співпрацювати з політичними силами, депутатами, щоб вони підтримували і просували наші інтереси, але вони завжди цікавляться - чи велика організація, скільки членів, тобто електорат, який може підтримати їх – політиків. Сьогодні ми бачимо, що починають засновуватись інші організації, які залучають в свої ряди інвалідів по зору. Тому саме зараз вкрай потрібно поміняти норму і приймати в УТОС з 14, 15, або в крайньому разі з 16 років.
Потрібно заставити наші первинки ефективно працювати з молоддю, зі школами-інтернатами, Управліннями соцзахисту, МСЕКами. Нам потрібно хоча б зберегти свою чисельність, а при можливості і збільшити її. До речі в проекті Закону України про громадські організації їх членами можуть бути особи, яким виповнилось 14 років.
На мій погляд потрібно збільшити повноваження Обласних правлінь, вони повинні стати повноважними керівними органами організацій УТОС на своїй території. Постанови засідань обласних правлінь повинні обов’язково виконуватись всіма посадовими особами УТОС, які працюють на цій території. Держава поступово починає втілювати європейську модель управління, коли кошти державного бюджету будуть перерозподілятися на місцеві бюджети і частина пільг також буде передана на обслуговування місцевими бюджетами. Тому за декілька років обов’язки по представленню інтересів, відстоюванню права, соціальному забезпеченню, працевлаштуванню членів УТОС повністю будуть покладені на обласні правління УТОС.
Але вже й сьогодні їх головним завданням повинно бути раціональне і якісне працевлаштування, підвищення освітнього рівня, перекваліфікація, отримання нової спеціальності, проведення різних реабілітаційних заходів, і звичайно, якомога найкраще соціальне обслуговування.
В проведенні цієї роботи та іншої, згідно статутних завдань, обл правліня повинні мати достатні повноваження на своїй території.
Тому до складу обл правлінь ми повинні обирати найдосвідченіших членів УТОС, які мають життєвий досвід, освіту, досвід керівної роботи. Слід зауважити, що саме в останній час керівництвом ЦП УТОС значно підвищились вимоги до всебічної, всесторонньої роботи первинних та обласних організацій УТОС. Сьогодні їм встановлено нові показники роботи, які охоплюють весь спектор роботи наших громадських організацій.
Як відомо, основою Українського товариства сліпих є первинні організації.
Це зрозуміло, але ось те, що організація повинна налічувати не менше ніж 100 членів, ця норма вже сьогодні застаріла – особливо враховуючи те, що чисельність УТОС швидко скорочується і вже багато організацій маленьких містах мають значно менше, ніж 100 членів. Але й такі організації потрібні на своїй території для захисту інтересів та соціального обслуговування незрячих членів УТОС. У великих містах є інша прикрість - в одних організаціях більш як по півтисячі членів, а ось в інших організаціях того ж міста приблизно 100 членів.
Оскільки на кожну організацію працює лише один голова і один секретар, то зрозуміло, - щоденне обслуговування 100 інвалідів і 500 інвалідів буде безумовно різне. Адже одному секретарю потрібно зібрати у ста осіб членські внески, написати необхідні заяви, видати довідки,зібрати цілий ряд документів на отримання засобів реабілітаці, на підписку газети а іншому секретарю потрібно надати такі ж послуги 400 чи навіть 500 членам своєї організації а це різна інтенсивність праці, затрата робочого часу. Отже Президією ЦП УТОС повина проводитись політика по оптимізації кількості членів в організаціях УТОС.
Впевнений що норму в 100 осіб для заснування первинної організації
потрібно відмінити.
Президія, яка згідно Статуту УТОС засновує первинні організації повинна мати право у необхідних випадках засновувати первинні організації, навіть якщо в них немає 100 осіб. Це логічно ще і тому, що вже сьогодні багато первинних організацій немає вже такої чисельності. Вкрай потрібно змінити назву первинних організацій, сьогодні вони називаються ТПО, ВПО, ТВПО, ВПТО, і коли щось десь просиш чи ще десь потрібно представитись, то ця абревіатура тільки заплутує, ну а якщо тобі потрібна допомога будь-яка, а в назві твоєї організації стоїть «виробнича», то тобі в більшості випадків просто відмовлять, тому що ви на підприємстві, а це виробництво, тобто бізнес, такий-же, як і у нас.
Є ще аргументи щодо назви, але думаю зрозуміло, що потрібно змінити назву, спростивши її до назви, просто: первина організація УТОС. Дуже добре було б ввести в назву «первина неприбуткова організація УТОС».
Розумно було б дозволити всім виробничим первинним організаціям за своїм бажанням ставати юридичними особами. Адже на підприємствах УТОС вже давно діють, як юридичні особи, первинні профспілкові організації; голови профкомів працюють на підприємствах на різних посадах і ніхто від цього не страждає.
Сьогодні, якщо проаналізувати Постанови Президії ЦП УТОС, то левова їх частка стосується виробничої діяльності УТОС. Але значно більша частина членів УТОС уже знаходиться в первинних організаціях невиробничих, та й виробничі поступово стають невиробничими, частка людей, які вже не працюють в системі УТОС, постійно збільшується.
Тому думаю, політику керівництва УТОС потрібно більше направляти на постійну увагу до соціальної сфери нашого Товариства, до роботи первинних та обласних організацій УТОС. Як вони працюють, як виконують свої показники роботи, які є досягнення, чи є щось нове в роботі.
Направлення їх діяльності - на співпрацю з місцевими органами влади з місцевими організаціями, бізнес структурами.
Цей напрямок роботи сьогодні повинен стати головним, як для Центрального Правління, так і для всіх низових ланок УТОС. Що ж до виробничої діяльності Товариства то нам потрібно визнати що ніде в світі Товариства сліпих не піднімалось за результатами своєї виробничої діяльності. Наша специфіка заставляє підприємства сліпих мати в структурі виробництва велику частку ручної праці а це завжди малоефективна і як правило малорентабельна виробнича діяльність. Тому нам потрібно спрямовувати розвиток наших підприємств на виробництво високорентабельних виробів на яких буде задіяна здорова робоча сила і за рахунок такого виробництва підтримувати цехи та дільниці на яких працюють наші незрячі. Так уже працюють підприємства Керчі і Симферополя.
Сьогодні в УТОСі проходить звітно-виборча кампанія і добре було б обговорювати ці та інші питання, які хвилюють членів УТОС на конференціях, приймати по них рішення. Давати доручення обраним делегатам виступити з ними на з’їзді УТОС.
Добре було б дещо вдосконалити порядок проведення чергового з’їзду УТОС. Є традиція проведення таких форумів, започаткована ще багато десятиліть тому.
Питання повинні розглядатися в такій черговості, спочатку повинні йти звіти керівних органів УТОС, їх обговорення та прийняття по цьому питанню рішення, потім обговорення Концепції подальшого розвитку Товариства, після того внесення змін та доповнень до Статуту УТОС, а лише потім обрання нових керівних органів УТОС. Надзвичайно важливо, як саме обирати керівні органи?
На мій погляд, спочатку потрібно обрати делегатами з’їзду голову ЦП УТОС, його першого заступника та заступника. Потім обрати членів Центрального Правління, а вони вже повинні самостійно обрати членів Президії ЦП УТОС.
Сьогодні наше Товариство опинилось в надзвичайно важкій ситуації, вкрай складно щорічно отримувати потрібну кількість коштів на статутну підтримку діяльності УТОС – на житло, на засоби реабілітації, на підтримку діяльності підприємств. Держава не в змозі задовольнити коштами всі інвалідні організації, і тому вони добиваються від державних органів щоб ті перерозподілили частину коштів, забравши їх в УТОСу та перекинувши їх на інші інвалідні організації. Тому дуже важливо, щоб постійно працювали три найвищі керівники УТОСу. Вони повинні жити і активно працювати в щоденному режимі тут в Києві. Тоді вони разом зможуть вирішити значно більше проблем, які щоденно насуваються на наше Товариство.
Думаю, десь за півроку до форуму потрібно широко обговорити Концепцію розвитку УТОСу, простіше кажучи, програму розвитку нашого Товариства. Хай вона буде невеличка, але вона повинна бути реальна, конкретна: що ми будемо завтра робити, які плани по розвитку системи. Ми повинні знати, куди направляти зусилля всього Товариства. Десь за півроку пленум ЦП повинен сформувати комісію по напрацюванню пропозицій про внесення змін та доповнень в Статут УТОС. Голова комісії повинен доповісти на з’їзді УТОС про напрацьовані пропозиції. З’їзд обговорює ці пропозиції та приймає рішення. Слід підкреслити, що ці питання можуть також обговорюватись на звітно-виборчих конференціях первинних, обласних організацій. Конференція своїм рішенням може дати доручення обраним делегатам висловити на з’їзді пропозиції конференції.
Хочу висловити ще одну пропозицію: хоча знаю, що багато моїх товаришів з нею не погодяться. Це про підбір і розстановку кадрів в нашому Товаристві. Справжні патріоти УТОСу повинні зрозуміти – щоб підвищити інтенсивність роботи, ефективність діяльності Товариства, потрібно проводити серйозний підбір найбільш кваліфікованих керівних кадрів.
Нам потрібна селекція кадрів для системи УТОС, і фаховий відбір найкращих із усіх бажаючих. На жаль, через горнило кваліфікаційного відбору більшість наших претендентів на керівника проходити не хоче, а хоче якось так за допомогою знайомства, можливо подарунка чи за допомогою родичів, друзів, адже це легше і простіше, не потрібно напружуватись, показувати свої здібності.
Сьогодні навколо ринкові умови і ніхто особливо не зважає на те, що ми, незрячі, і в нас є проблеми. Жорсткі, непоступливі умови ведення бізнесу потребують сьогодні від Президії ЦП УТОС підбирати кадри – найкраще підготовлені, найбільш кваліфіковані.
Певен, що підбір і розстановку кадрів потрібно проводоти в три етапи: спочатку відділ кадрів УТОС повинен збирати інформацію по всій системі УТОС.
Потрібно виявляти всіх бажаючих, запропонувати свою кандидатуру в резерв кадрів УТОС, там повинні опрацювати їх по загальному стажу, по стажу керівної роботи, по освіті, що закінчив, коли, скільки навчальних закладів, які результати навчання? Потім кандидати, які бажають посісти певне місце, проходять комісію по відбору та формуванню керівних кадрів УТОС, яка повинна бути створена при відділі кадрів ЦП Президією, на цій комісії претендент має сам відповісти на декілька блоків запитань, сформованих за напрямками роботи; потім уже два або три найкращих претендента йдуть на засідання Президії ЦП УТОС, де вони, почергово розмовляючи з членами Президії, відповідають на їх запитання. Лише потім члени Президії самостійно голосуванням обирають одного, але найбільш підготовленого, найкращого претендента, призначаючи його на відповідну вакансію.
Сьогодні саме так всі серйозні, великі компанії, які мають міжнарод-ний досвід підбирають собі керівні кваліфіковані кадри.
Ще декілька думок про роботу апарату Центрального правління УТОС. Сьогодні він занадто вже скорочений і тими працівниками, які ще лишились, неможливо фахово, грунтовно обробляти вал документів, який постійно надходить в ЦП УТОС. ЦП УТОС - це майже наше міністерство і воно повинно щоденно активно функціонувати у сучасних жорстких ринкових умовах і виконувати всі запити, які виставляє кожного дня нам життя. В сьогоднішніх ринкових умовах дуже багато посягань на власність, і тому у нас повинна бути негайно створена потужна фахова юридична група, нам вкрай необхідна маркетингова служба, високо кваліфікована технічна рада, необхідний всеутосівський централізований сайт виготовляемих виробів,робіт, послуг.
Все це потрібно для того, щоб зберегти, утримати на сучасному рівні нашу утосівську власність.
Потрібні фахівці. які б невідкладно розглядали законопроекти, постанови, укази, що стосуються життєдіяльності незрячих. Ми повинні випереджати наміри урядовців, які готують законодавчі зміни щодо життя та праці інвалідів по зору.
Готуючи для президії ЦП сучасні документи, положення, інструкції, методички по організаційно-масовій, культурно-масовій, фізкультурній, спортивній, соціально-побутовій роботі.
Знаю і розумію, що коштів на збільшення апарату ЦП сьогодні нема і скоро не буде. Але життя йде і щоденно вимагає негайного вирішення тих чи інших питань.
Саме тому ми повинні реорганізувати на громадських засадах при Президії ЦП УТОС (а в Києві така є можливість) постійно діючу більш розширену Реабілітаційну Раду, яка б системно працювала за певними напрямками роботи. Ми повинні підібрати освічених, з досвідом практичної роботи, найбільш кваліфікованих спеціалістів, які б добровільно погодились працювати в ній на благо нашого Товариства. Ця Рада повинна мати 4-6 укомплектованих комісій, які б фахово розглядали питання, готовили якісні документи для Президії ЦП УТОС.
Зовсім не хочу образити наших товаришів, таких же як і я сам, які проживають поза межами Києва, але скажу на членах УТОС, киянах лежить велика місія відстоювати тут в столиці інтереси всього нашого Товариства перед всіма органами державної влади, це може бути групове чи персональне відвідування відповідальних державних діячів, високих керівників, народних депутатів, з якими ми повинні співпрацювати значно тісніше. Нам потрібно мати з багатьма депутатами різних рівнів знайомства, підтримуючи з ними постійний зв'язок. Необхідно мати значну частину прихильних до УТОСу народних депутатів. Можливо, буде необхідний спільний виступ великої кількості незрячих перед парламентом чи Адміністрацією Президента. Адже ми знаємо, що держава взяла напрямок на кардинальне зменшення пільг для всіх категорій населення. Справи щодо інвалідів, в тому числі і інвалідів по зору інколи одночасно вирішуються в Парламенті, в Уряді, в Міністерстві соціальної політики і тому працівники ЦП УТОС не завжди можуть самостійно закрити всі ці проблемні питання.
Ще декілька слів хочеться сказати про співпрацю з депутатами різних рівнів. Цю роботу ми практично не ведемо, або ведемо дуже мляво. Така робота повинна направлятись і контролюватись найвищим керівництвом УТОС. Вона повинна вестись на всіх рівнях. Ми повинні готувати своїх людей і просувати їх в депутати різних рівнів. Адже в кожному районі, місті, області готується і приймається свій бюджет. В ньому можна провести певні місцеві пільги, отримати через місцевий бюджет допомогу на путівки, тифлозасоби, реабілітаційні заходи, а також на виконання окремих робіт, необхідних для орієнтації сліпих.
Ми всі відчуваємо, як же погано, що немає в Парламенті України депутата-члена УТОС. В парламенті працює не один депутат з інвалідністю, але всі вони є членами інших інвалідних організацій. Певен, що тісна співпраця з великою політичною партією дала б свої результати і ми в парламенті держави мали б свою людину. Думаю, тоді б ми мали окремий закон про інвалідів по зору, а в інших законах багато норм, які б регулювали соціальний захист інвалідів по зору.
Я розумію, що далеко не кожен погодиться з тим, що тут написано, але це мої роздуми над нашим життям, над нашими проблемами – це мої думки, і я їх вам висловив. Давайте разом над ними подумаємо, обговоримо, подискутуємо. Я впевнений, що в нашому Товаристві ми повинні будувати взаємовідносини так, щоб кожен міг вільно висловитись і не боятись за наслідки.
Але якщо у вас болить серце за УТОС - не мовчіть, пишіть, пропонуйте, доказуйте, адже УТОС - це наше життя, і ми з Вами всі разом повинні його творити…
Михайло Новосецький
Головаправління Київської міської організації УТОС
|
