 Шановна пані Ганно Герман!
Пише Вам Юрко Винничук, який був колись з Вами на ТИ, але зараз, враховуючи Ваш високий статус, воліє звертатися офіційно.
Як відомо, саме Ви взяли на себе опіку за гуманітарний блок. Та це й не дивно, бо на строкатому фоні масажистів, водіїв, гопників і представників нацменшин Ви таки виділяєтеся своїм інтелектом, і навіть намагаєтесь дмухати проти вітру, як то було у випадку з голосуванням щодо Голодомору і з окремою думкою про Табачніка. Ще одного, між іншим, інтелектуала.
Але два інтелектуали на всю Вашу гопкомпанію – це все ж таки малувато. Той другий інтелектуал, якого не раз ловили на підтасовуванні фактів, а деколи й відвертій брехні, зайнятий винятково тим, що впроваджує у життя ідеї іншого хазяїна – Кіріла Гундяєва. А тому Вам одній доводиться працювати тілоохоронцем винятково свого Хазяїна, відбиваючи усі атаки на нього, окрім, звичайно, кремлівських. Ви мужньо стаєте на прю з підлими наклепами опозиції, затуляєте Хазяїна від стріл європейських політиків, чутливо реагуєте на критичні шпигачки вітчизняних інтелектуалів.
Звичайно, на всіх злісних критиканів влади Вас не вистачає, але жодна репліка менш-більш відомої особи не залишається поза увагою. Днями Ви порадили Ю. Андруховичу краще писати, ніж говорити. І ця мудрість дивним чином співпала з такою ж самою премудрістю віртуоза фанери на акордеоні: "Лучше пєть, чєм гаваріть" на останньому збіговиську Вашого невибагливого "бомонду". Проте цінна вказівка "писати, а не говорити" була б, може, і доречна, якби Андрухович був один, а то ж нема жодного менш-більш відомого письменника, який би сказав: "Ось нарешті омріяна влада! Який я щасливий, що дожив до цих днів!"
Виходить так, що не тільки прихильники Тимошенко і Ющенка, а геть уся еліта України перебуває до Вашої політичної сили в опозиції. Чи не тому, що жоден живий письменник не підтримує партії одного регіону, Табачнік і розпорядився, щоб усіх живих з підручників прибрати? У новітніх підручниках очевидно буде місце лише для графоманії Болдирєва та Толстоухова, чий син очолює відомий київський концтабір для диких звірів.
А хто ж представлятиме класику Донбасу? Очевидно, Павєл Бєссмєртний, він же Бєспощадний – нічим не кращий графоман від тих двох. Адже саме його і любить цитувати Хазяїн.
І ось я питаю: чи замислювалися Ви, яку Україну можуть побудувати люди, які не тільки не спотворені інтелектом, але й відверто ненавидять усе українське? Як взагалі росіянин, народжений у Росії, може бути патріотом України? Наприклад, Болдирєв. Дивно, чому Ви не відреагували на його ахінею про анафему Мазепі за інцест? Кому ж як не Вам не знати, що це брехня? І чому Ви не тицьнули йому під ніс текст анафеми, який легко знайти в Інтернеті?
Чому Ви не відреагували на брехні Інни Германівни про те, що в Україні катастрофічно бракує наукових і технічних словників, та що останній словник було видано аж у 1924 році, і то був словник Вернадського? Кому ж як не Вам знати, що Вернадський ніколи жодних словників не укладав, у 1924 його примусово забрали до Москви, а словників з наукової лексики було видано у нас понад сотню?
Не почув я Вашої реакції і на ще одне обурення нєістової Інни тим, що кляті націоналісти додумалися навіть Пушкіна перекладати українською! Хоча, переклади мордовською і чуваською Інну Германівну якось не дуже хвилюють.
Не відреагували ви і на маячню Табачніка про те, що галичани спотворили українську мову. Кому ж як не вам знати, що серед творців новітньої української лексики, серед авторів підручників і словників, виданих в УРСР, галичан не було. А найкращий мовознавець Олена Курило, єврейка з Білорусії, розстріляна за український буржуазний націоналізм. То хто ж спотворив українську мову?
Кумедно було почути Ваше тлумачення безглуздих дій міліції, що, мовляв, інших міліціонерів у нас нема. Але для чого ж було приймати назад тих, кого з міліції вигнали? Уся та міліцейська наволоч, яка за Кучми у Львові підкидала студентам вибухівку, підпалювала редакцію газети "Поступ" на чолі з Салом, знову при ділі. То й не дивно, що і методи ті самі: вибухівка, підпал, граната і – що цікаво! – чомусь знову без запалу... Може, у влади й нема для нас інших міліціонерів, але ж можна було бодай міністра адекватнішого знайти. А то чуємо ту саму маячню про кровопролиття, яку чули й за Кучми.
Та не тільки на ідіотизми Ваших соратників Ви не реагуєте, але й на відверту зневагу російської влади до Вашого Хазяїна. Після кумедних роликів російського телебачення про нашого гаранта залишається тільки чекати порнофільму у стилі того, що було знято про Юлю і Саакашвілі. Ледве чи й тоді ми почуємо Ваше гнівне обурення. Як не почули Вашої реакції на висловлювання Путіна про те, що Україна – це "лоскутна" держава, хоча кому, як не Вам, відомо, що в Європі усі держави, за винятком держав-ліліпутів, "лоскутні", бо збиралися докупи упродовж віків? Не поправили Ви Путіна й тоді, коли він сказав, що в Україні живе 17 мільйонів росіян, сплутавши мільйони з відсотками. А нахабне приписування "пабєди" лише росіянам? А переслідування усього українського в Росії? Де тут Ваш гнівний непідкупний голос?
Ви колись сказали, реагуючи на кпини стосовно дрімучості Хазяїна, що з Чеховим самі розберетесь. Очевидно, Ви цим давали зрозуміти, що саме Ви будете Смотрящим на гуманітарному полі. Однак я чомусь не помічаю Вашої діяльності і Вашого впливу. Наприклад, щодо державної підтримки і закупівлі українських книг. Якщо Ви поглянете на списки тих книг, які підтримала держава, то побачите там здебільшого прихований дерибан, завищені калькуляції і примітивне намахування, яке за сумами значно перевищує фінансові зловживання Ю. Луценка. Та сама картина з кіновиробництвом - виділяються фінанси на якісь сумнівні проекти та ще й режисерам, які досі нічим нас не подивували.
І за тієї влади, і за цієї до структур, які займаються підтримкою книговидання, присмокталися самі хабарники і пройдисвіти, які вимагали і вимагають від видавців відкат та їздять по закордонних ярмарках, демонструючи нашу убогість. Письменників на такі ярмарки, звичайно ж, не запрошували. Зате возили навіщось цілі ансамблі. Українська літературна класика, окрім шкільної програми, якщо й видається, то переважно за закордонні гранти. В архівах припадають пилом безцінні рукописи літературних творів та етнографічних записів, на які держава не хоче дати ані копійки, зате охоче підтримує проекти Литвина і Толстоухова. Де тут Ваш голос?
А наше телебачення? Хіба воно не входить у сферу Ваших гуманітарних зацікавлень? Хіба, дивлячись російські серіали, може пересічний українець не погодитися з Путіним, що пабєда була лише ЇХНЯ, а не наша спільна? На що перетворився Перший Національний канал, очолюваний бенкендорфами, неосвіченими арфушами та іншими зайдами? Чи не здається Вам, що слово "Національний" тут зайве? Відколи це на Першому Національному стали крутити російськомовні мультики?
Але дивуватися тут нічого. Держава лабає "Мурку". І це саме той рівень інтелекту, на який ми приречені. До влади прийшли люди недалекі, але у яких своє уявлення про культуру. На жаль, воровскую. Про що свідчить і свіжий шедевр Толстоухова:
Заведем о жизни разговор,
Каждый в ней по-своему, но знахарь,
Каждый в ней хоть чуточку, да вор...
Але я оптиміст. І коли мене запитують, як я на оце усе дивлюся, то відповідаю, що усе йде до кращого. Влада аж зі шкіри лізе, щоб її зненавиділи якомога ширші кола населення, залишається чекати лише тієї найвищої точки кипіння, коли народний гнів хлюпне через край. Тому не можу не погодитися зі словами молодого письменника Любка Дереша: "Те, що відбувається зараз у країні – благо і вища справедливість. Треба, щоб народ цього наївся та більше такого не захотів".
|
