 Попередня моя стаття викликала жваві дискусії, та мене тішить одне: мої опоненти, не маючи чим крити, змушені переходити до примітивних образ. Іншої ради нема. Тому й лунають нарікання, ніби я щось вигадую, і занудна пісня про клятих свідомітів, хоча то не свідоміти відкрили, що росіяни й українці – не одне й те ж, а таки російські антропологи. Я навмисне не цитував українських учених. Більше того – я не читав „Країни Моксель", бо не мав потреби. Я читав ті книги, якими користувався її автор і волію цитувати першоджерела, а не інтерпретаторів. Моя мета не образити росіян, як дехто мені закидає, а лише показати, що українці і росіяни – різні народи. Зрештою, у нас навіть очі різні: „Зона умеренной темноглазости представлена Украиной и прилежащими районами расселения русских» («Происхождение и этническая история русского народа», М. 1965). Оті „прилежащие районы" – це наші етнографічні території: Кубань, Вороніжчина, Білгородщина, Курщина... І чому я повинен мовчати, якщо у Росії Путіна відбувається тотальне фальшування історії? Аби якось прив'язати Русь до Росії там вдаються навіть до фальшування історичних джерел. Досить лише зазирнути у „Повість временних літ", аби побачити, як вона виглядає в російському перекладі. Як відомо, поняття „Русь" і „русь" – не одне й те ж, бо перше означало державу, а друге – народ. І ось саме оце друге значення не пасує росіянам і вони його всюди виправляють на „русские". Але як же тоді дотримуватися теорії про колиску трьох братніх народів? Де нота протесту пана Табачніка? Наприклад, фраза „да запретит князь словом своим приходящим руси...", перекладена так: „да запретит русский князь указом своим, чтобы приходящие сюда русские...» Але не тільки слово „русь" викликає у росіян засторогу, слово „русин" піддається не меншому остракізму. В літописі читаємо: «О сем, аще кто убъет или хрестьянина русин, или хрестьянин русина, да умрет». Переклад: «Об этом: если кто убъет, русский християнина, или христианин русского, – да умрет». Навіть митрополита Іларіона, який пишався тим, що був русином і називав себе саме русином, у перекладі зробили... «русского родом». Тобто не тільки множинна форма народу „русь", але й назва в однині „русин" фальсифікується. Російські дітки саме у такому перекладі пізнають історію Русі. То й не дивно, що вони щиро обурюються з того, як якісь українці підло захопили їхні землі. Їм же ж ніхто не пояснює, що ніяких русскіх ще тоді не було. Що так само, як у Римі усі завойовані народи називали римськими, так і народи, завойовані русинами, називалися руськими. І що нема другого такого народу у світі, назва якого була б присвійним прикметником. І що випадок, коли якийсь народ переймає мову своїх панів, не поодинокий, бо так було з племенами, які перейняли мову римлян і стали румунами, іспанцями та португальцями, а слов'яни, які перейняли мову угрів, стали угорцями. Останнім російським ученим, який не замінював слово „русин" на „русскій" був Б. Греков, який навіть свою книгу «Культура Киевской Руси» (1947), видаючи англійською мовою, назвав не так, як це тепер заведено „The Culture of Kievan Russia", а „The Culture of Kiev Rus». Відчуваєте різницю? Але зараз у всіх російських англомовних виданнях, де йдеться про історію Росії, фігурує лише „Kievan Russia". Щодо угрофінського походження росіян, то сучасним росіянам нема чого аж так хвилюватися. Усі антропологічні дослідження стосуються лише їхнього етногенезу. Після того, як московити успішно русифікували мільйони українців, білорусів, поляків, слов'янської крові влилося в них значно більше. Досить лише приглянутися до прізвищ російських політиків, чиновників, бізнесменів, аби переконатися, що відсоток зрусифікованих українців там достатньо значний. Інша справа, що такий зрусифікований українець гірший татарина. Чого вартує Калєснічєнка чи Сухий? Якби антиукраїнська кампанія бушувала лише серед різних тролів на сайтах, то можна було б і не звертати уваги, бо цим механічним дятлам довести щось неможливо. На кожен твій аргумент вони настукають звичний набір слів, переважно матюкливих. Але ненависть до України і її мови проявляють уже й державні діячі і депутати.Взяти такого собі Болдирєва. У якійсь цивілізованій країні воно зі своїм IQ ніколи у житті не потрапило б до парламенту. Найбільше, що йому можна було б довірити – торгувати чебуреками. Та й то при умові, що пекла б їх Єлєна Бандарєнка. Але цей представник древнього народу представляє не свій народ, а таки наш парламент і висловлює відверто ксенофобські речі. Я не буду тут цитувати його останній відомий спіч, зверну увагу лише на одну фразу: „Если убрать Галичину из моей страны и оставить настоящую Украину – с Донбассом и Крымом, это и будет первая Россия. А там будет Российская Федерация". Вловлюєте нюанс, що має на увазі український (!) депутат? Йому, як уродженцю Росії, хочеться одного: щоб Україна стала Росією. І тут уже нема навіть мови, про якийсь новий Союз республік, а відразу мова про Російську Федерацію! У 1930-тих українські націоналісти добре знали, що з такими клієнтами робити і діяли дуже ефективно. Оскільки заразу у нас націоналістів нема, а є лише штучностворені пугала, то болдирєви процвітають і розмножуються квадратно-гніздовим способом. А президент, який вважається президентом усієї України, а не одного регіону, ніяк не зреагував на маячню свого депутата. Галичина давно усім в оці муляє, але штатні російські аферисти спізнилися зі своїми висновками, бо уже не тільки Західна Україна, а й Центральна мислять інакше. Значно мудріший за Болдирєва Табачнік чудово це розуміє, тому спромігся тільки на безсиле обпльовування галичан, які за його словами колись постачали лише лакеїв та покоївок. Дивно, що з боку партії влади ніхто на ці слова не зреагував, адже партію влади представляють такі славетні галичани за походженням, як Бродскій, Ярославскій, Чєрновєцкій, брати Галіцкіє... Я б на їхньому місці за лакеїв образився. Генеральний консул Російської Федерації у Сімферополі намагається усіх переконати, що українська мова просто таки небезпечна, бо інструкції до ліків пишуться українською мовою, а людина, яка її не розуміє, опиняється на межі життя і смерті. Його слова рознесли ЗМІ по Україні і Росії, але чомусь ніхто не порадив консулу провідати будь-яку аптеку, купити будь-які ліки й переконатися, що інструкція, яка навіть називається не українським словом „вкладиш", друкується на двох мовах. Аргументи консула, що 99% мешканців Криму розмовляють і думають на російській мові, далекі від правди, бо вже принаймні не всі кримські татари аж такі русифіковані. Крім того це нічого не означає. Пів Європи зараз розмовляє і думає англійською мовою, однак ніде її ще не проголосили другою державною. Я не знаю, чи ті, хто вимагає другої державної мови, усвідомлюють собі до кінця, у що це може вилитися? Адже тоді геть усім держслужбовцям і політикам доведеться нарешті оволодіти цими двома мовами. Наразі найбільші уболівальники за „Русь єдіную" – Єфремов і Калєснічєнка – не розмовляють нею. Тобто вони думають, що розмовляють російською, але це не російська, а якийсь волапюк, бо наголоси розставляються зовсім не там. Ось свіжий приклад, як виглядає грамотність російськомовних чиновників. У написі на пам'ятній дошці, яку відкрив Добкін на Алеї зірок у Харкові, у слові "французский" пропущена буква "с". Може тому, що "Текст немножко по-дэбильному написан"? А рівень інтелекту мера Житомира нікого не дивує? Володимир Дебой назвав українців, які мешкають на Житомирщині, діаспорою. Виходить, що українці на Житомирщині – не автохтони, а колоністи? Ну, добре, що не „геноцид нації".
Юрій Винничук
|
