Більшість угод про споживчий кредит – несправедливі для позичальника. Із 90 українських банків лише 15 видають кредити.
Такими є результати дослідження, проведеного в рамках проекту USAID “Трансформація фінансового сектору”. Із цих 15-ти – три державні, а решта, в основному, мають іноземний капітал, йдеться на сайті Експрес.
У списку – Приватбанк, Укрсоцбанк, “Альфа-Банк”, OTП Банк, ПУМБ, УкрСиббанк, “Райффайзен Банк Аваль”, Ощадбанк, A-Банк, “Кредобанк” тощо.
Але, можливо, 15 банків цілком достатньо, щоб забезпечити охочих кредитами? Про що загалом свідчить така кількість?
– Звичайно, 15 банків – це дуже мало, – переконаний Олексій Кущ, радник президента Асоціації українських банків. – Фактично, це свідчить про те, що банківська система не функціонує. Вона втратила свої базові функції. Кредитувати повинні не 15 банків, а всі 90. Втім головне – дивитися не на кількість банків, а на обсяги кредитування. Для того, щоб взяти нові кредити для корпоративного сектору, стартапів, нових проектів – потрібно декілька мільярдів гривень на квартал. А в наших банків низькі показники й вони здебільшого кредитують в межах повернення, погашення кредитів. Тобто, отримали погашення кредитів, скажімо, на 1 мільйон гривень – видали на 1 мільйон нових кредитів. Збільшення приросту кредитного портфеля зараз не спостерігається.
– Це впливає на процентні ставки?
– Проценті ставки можуть знижуватися лише тоді, коли багато банків кредитують і змагаються між собою за позичальників. А 15 банків можуть завжди створити замкнені групи, які будуть укладати певні угоди щодо вартості кредитних ресурсів, процентних ставок і будуть тримати ці ставки на надвисоких рівнях. Отже, те що кредити видають лише 15 банків, свідчить також про дуже слабке конкурентне середовище в Україні.
– Зазначається, що кредитують переважно банки з іноземним капіталом.
– Банків з українським капіталом майже не залишилося. Головну роль у нашій країні відіграють державні (яким належить більше як 50% активів), на другому місці – банки з іноземним капіталом (суттєву частку займають російські банки), на третьому – банківські установи з національним капіталом, які фактично знищені й вичавлені з банківського ринку.
– В USAID констатують, що споживачі фінпослуг залишаються незахищеними під час отримання кредитів. Що це означає?
– Справді, відповідно до дослідження, 74% рекламних матеріалів не містять інформації про вартість кредиту. У частині договорів про надання споживчого кредиту немає інформації, що вимагається законодавством, або в них зазначені умови, що йому суперечать. Наприклад, у 33% випадків у проектах договорів не було розписано сукупну вартість кредиту, у 17% – не було чіткого графіка платежів, а 54% договорів містили умови, якими порушується право позичальника на дострокове повернення кредиту. У понад половині договорів про надання споживчого кредиту, які пропонувались “таємним покупцям”, були прописані несправедливі умови для позичальника. Усе це тому, що в Україні не було жодного серйозного судового процесу, у результаті якого банк був би покараний за такі порушення.
– Чи не є це також причиною того, що кредитування в Україні не розвивається?
– Ні, кредитування у нас не відбувається через високий рівень процентних ставок (приблизно 25% – для корпоративного сектору, понад 30% – для населення), тому гроші беруть лише в критичних випадках. Який бізнес-проект може дати рентабельність понад 25%, щоб купити ці кредитні кошти? Навіть банки з іноземним капіталом не кредитують наш реальний сектор економіки, бізнес. Вони видають лише споживчі кредити фізичним особам. Ті ж витрачають кошти на купівлю побутової техніки та імпортних автомобілів. Тобто іноземні банки за рахунок цих кредитів стимулюють купівлю товарів із тих країн, з яких ці банки й походять.