 8 травня, як і планувалось, у столиці відбулося два мітинги. Один, в рамках акції "Вставай Україно" провела опозиція. Інший так званий "антифашистський" провела влада. Наші журналісти побували на обох мітингах.
Опозиція зібралася на Софіївській площі, прибічники Партії регіонів зійшлися на Європейську площу. «Розвели» всіх нас, у прямому й переносному значенні, в просторі та часі, щоб не було «стіна на стіну», щоб День Європи не перетворився в «останній День у Європі». До речі, розумне рішення, бо емоції людей уже б’ють через край. Під куполами святої Софії Київської, найстарішого національного храму, який за всю свою історію бачив стільки подій, що їх не вмістить жоден підручник історії – навіть у такому кастрованому вигляді, який нам пропонує Табачник, люди несли гасла типу «Банду – геть!», «Юлі волю!» та інші. Але який же мітинг без провокацій? Тож без них не обійшлося. Кажуть що вони (провокації), йшли від учасників мітингу на Європейській площі, вдягнених у білі футболки з написом «В Европу – без фашизма!». Такі гасла були написані й на сцені Європейської площі, яку встановила, мабуть, ПР. Люди, котрі зібралися на Європейській площі, а точніше, яких зігнали туди з усієї України, зверталися один до одного: «А где эти фашисты, покажите нам их!». ,Ми поцікавились, з якою метою вони задають це питання: щоб їх, оцих фашистів, просто побачити чи просто дати цим фашистам по пиці? «Зачем по морде? Просто хотелось их увидеть вживую, а то приехали за сотни километров и если их не увидим – дома нечего будет рассказать». Якщо дивитися з таких позицій, то розказувать дома цим людям точно небуде що. Адже в Україні не існує. Правда дехто їх таки бачить. Серед них і голова Яготинської районної організації ветеранів – В. С. Ляшенко, який звертався , підписавшись від усіх ветеранів, до мешканців району на сторінках районної газети. Схожі звернення оприлюднили й інші провладні та комунальні ЗМІ міст України. Цікаво самі побачили фашистів, чи хтось на вушко підказав? Та ще й перед наспіх організованим проектам влади.
 
Здається, «організатори» Дня Європи переплутали історію України та Італії (Хоча з Табачником це й не дивно). Дійсно, в період Беніто Муссоліні в Італії не можна було бути патріотом, не будучи членом фашистської партії – ці два поняття були тотожні. Навіщо ж прив’язувати патріотизм українців до фашизму, який зародився в далекій Італії? Якби менше переписували українську історію, то не допускали б узагалі цього маразму. Влада вже вкотре показує свою нездатність об’єднати українське суспільство навколо європейських цінностей. А для чого? Бо вигідніше, коли роз’єднані, без роду, без племені, обдурені загрозою фашизму. Якби мова йшла про Німеччину, якій нав’язали «комплекс провини» за фашизм, це ще б можна було зрозуміти, але до чого тут Україна? «Фашизм на ланах України» – правда ж смішно?....
Отже. З усієї України до Києва в цей день потягнулися тисячі людей: одні за опозицію, інші – за провладний антифашизм. Перших намагалися не допустити до столиці, другим – зелене світло та пряма дорога до Києва. Навіть ДАІ, супроводжувала й вказувала шлях багатьом немісцевим. Перші охоче не соромились своїх ідей, та мети приїзду тобто їхали вони не лише за гроші, а і за ідею, другим дали – по 50-100 гривень за день, і, мабуть, «фуршет у посадці» з безглуздими балачками після оковитої: «Эх, скучно вышло, чего перлись? В картишки играть и дома можно!». Але вийшло зовсім навпаки, навіть смішно! Просто мало хто побачив міні-парад «антифашистів із Європейської площі» на вулиці Великій Житомирській, що прилягає до Софіївської площі, де зібралася вся опозиція. Під час виступів опозиційних лідерів по цій вулиці вирушив БТР із Європейської площі, за яким ішла група «антифашистів» у білих футболках із написом «В Європу без фашистів!». Ці явні провокатори були з «подарунками» для опозиції: у БТРі лежали пакети з морквою (це та морква, що в нас у в Яготині уже по 17 гривень, здорова та молода, імпортна), а також безліч протекторів (ну це ті «гумки для кохання»). За ними мовчки споглядала міліція, яка знала, що БТР – це не міський транспорт і не таксі. Знали це і учасники, які були на Софіївській площі, а тому вирішили зупинити БТР до того, як він заїде у натовп. Вони просто його зупинили, спустили колеса, почали розхитувати ту «залізяку», повикидали з неї і морквочку, і тоді вже міліція прокинулась та викликала «Омон», почалася бійка, під час якої побили журналістів. Потім викликали кран, щоб відтягнути розтрощений БТР, водій якого рятувався втечею. Потім кудись подівся і той кран, а згодом залазили на того БТРа учасники мітингу та з криками «Фашизм не пройде!» почали «святкувати» свою маленьку перемогу. Народні депутати довго не могли вмовити людей розійтися й дати дорогу, аби відтягнути БТР. Куди поділися ті «антифашисти» у білих футболках – невідомо, але з одного таки стягли футболку, як речовий доказ. До речі, це були ті самі хлопці у спортивних штанях і футболках, котрих зранку ми бачили біля сцени на Європейській площі.
Для чого все це було заплановано? Думки різні, але одна позиція, яку висловив молодий хлопець, мені сподобалася найбільше: «Влада цією провокацією просто перевірила, чи здатна опозиція дати відсіч». Виходить, що здатна, і нас, українців, перевірили, як кажуть, «на вшивость». Окрім моркви, не придумали нічого кращого – ми ж усі знаємо, проти кого спрямований цей овоч. «А для чого ж протектори?» – мудрували всі, хто був там. І знову молодь знайшла відповідь: «Свого вже немає, то возять за собою запаску й «одяг» до неї на всяк випадок». Яка у нас дотепна та розумна молодь! Після мітингу ми пішли до Європейської площі. Перед нами йшов хлопець у куртці білого кольору «За Батьківщину!», його зупинив наряд міліції й чисто так по-простому, по-батьківськи порадив зняти куртку і не ходити в ній на Європейську площу: «Хлопче, тебе там можуть побити». Ну так хто ж тоді фашисти? На напівпорожній площі концерт, співає Вінницька, після пісні кричить «Мы за мир во всем мире!», під ногами – пусті пляшки, газети, маленькі сині прапорці ПР, бруд і т. д. Подумалося, що ми маємо два світи, дві правди, дві різні Європи, але ж ми один народ, і до чого нас довели! З тим сміттям, що залишили антифашисти після себе на площі, у Європу не ходять... Тепер деякі підсумки.
Ну з владою все ясно. А ось із опозицією.....Опозиціонери також не зовсім чітко продумали план своїх дій.:
Людям так і не сказали чогось нового. Всі заклики, заяви про те, яка погана влада, і так всі знають. Плани на майбутнє також розмиті...То для чогож тоді було виводити людей? Ясно, що потрібно, щоб народ виступав проти влади, якщо він нею не задоволений. Але треба мати чіткі плани дій, та плани з розвитку країни . Адже одна справа кричати «Геть», а зовсім інша, що робити потім. Ніхто немає сумніву, що нинішню владу потрібно змінювати. Питання лише в тому, чи будуть ті інші кращими, що запропонують країні?
Відповідь буде через 2 роки, але вона буде, і дадуть її ті, що організували на Київ «безропотных» бюджетників, які долучилися до справи пошуку фашистів серед своїх, і яких, до речі, було відзнято та зафіксовано разом зі списками, бо забули, що на будь-якого фашиста – є свій партизан.
P.S. Владо! Не роздмухуй вогонь громадянського протистояння.
P.S. 2 Шановні опозиціонери! Багато людей і без грошей, а за ідею можуть виходити. Тому прикро було бачити, як і опозиція декому платила кошти.Може тому влада й не боїться опозицію, адже не бачить дісно сильної ідейної опозиції.
P. S. 3. також прикро, що на мітинг опозиційних сил з Яготина поїхало так мало людей. Цікаво у чому проблема: в людях, чи в опозиції? Відповідь, як вже сказано, дізнаємост скоро.....
|
