 18 червня у РБК, розпочався ярмарок шкільної форми. Метою проведення подібного заходу є уніфікація шкільного вбрання. Планується, що у новому навчальному році кожна школа буде мати свій стандарт шкільної форми.
Згаданий захід змусив мене ще раз замислитись:а чи потрібна шкільна форма взагалі? В Україні вже давно діють Указ Пpезидента та постанова Кабiнету Мiнiстpiв про запровадження шкільної форми в середніх навчальних закладах. Повністю виконані вони так і не були через відсутність фінансової підтримки з боку уряду. Але усі ці роки продовжує точитися дискусія про доцільність запровадження шкільної форми. Прибічники наводять багато аргументів "за". Кажуть, ніби вона покликана стерти грані між соціальними статусами учнів. Що, за умови відсутності форми, учні будуть постійно відволікатися, звертати увагу на те, хто в чому вдягнений. Намагаюся зробити екскурс у минуле і згадати, які елементи одягу однокласників викликали заздрість чи дискусії коли вчилася я. Пам’ятаю кросівки, що мигали різнокольоровими вогниками при ходьбі (зрештою, дещо знехтувавши стилем, такі можна взути і до шкільної форми). Пригадую коротку чорну спідничку, прозору блузку і панчохи, у яких одного разу однокласниця прийшла на шкільну дискотеку, викликавши ажіотаж серед хлопців. Ще була старшокласниця, яка вдягалася в готичному стилі і дівчата з молодшого класу з безліччю кульчиків у різних частинах тіла. Але ж немає однакових людей, ідентичних "я". І кожній людині, потрібне щось унікальне, щоб бути собою. Мені видається цілком природним те, що діти намагаються виділитися і привернути до себе увагу. Але ж не тільки в одязі справа. Хтось купляє дорогий мобільний телефон. Хтось у яскравий колір фарбує нігті. Інший приносить до школи купюру з двома нулями і купляє усім чупа-чупсів, жвачок та шоколадних батончиків. У когось є лідерські здібності, а хтось просто знає багато анекдотів. Якщо котрийсь з учнів захоче виділитися наявністю грошей, то йому це вдасться, не зважаючи ні на які шкільні форми. Вважається, що у школі дитина має розвиватися розумово і нічого не має стояти на заваді цьому. Всі діти прирівнюються під один стандарт. Виділятися - це погано. Особливо, якщо це не завдяки розумовим здібностям. А потім дивуємося, чому наші люди такі сірі, однакові і залякані. Насправді чогось досягти можна тільки намагаючись самоудосконалитися, піднятися над іншими, стати індивідуальністю. У наших закладах освіти вчать математику і фізику. Але це не школа життя. В США у школах поважають гідність дитини. Звичайно там є обмеження до певних стилів (пірсінг, міні, глибоке декольте ітд), але загалом кожен може одягатися, як йому заманеться. І, можливо, рівень підготовки в американських школах нижчий, але їхні діти більш розкуті і самовпевнені. Що важливіше: рівень знань чи психічне здоров’я? Я не проти шкільної форми. Але тільки за однієї умови. Вона має подобатися дітям. Коли я сама вчилася у школі, мені здавалося непривабливим носити взимку до спіднички товсті колготи. До неї також не можна було вдягнути кросівки (через явне неспівпадіння стилів) і доводилося ходити у менш зручному взутті. А, між іншим, діти активні, їм потрібно багато рухатись. І піджаки, до речі, у цьому плані були теж зовсім незручні. Люди, що виросли в радянські часи, часто з ностальгією згадують коричневу форму і білі фартушки. Так, форма сприяє дисциплінованості. Але школа - не армія. І не фірма, де у випадку, якщо не подобається спецодяг, можна звільнитися. Середня освіта є обов’язковою і тому всі мають через це пройти. Питання в тому, як саме: з радістю, чи постійними наріканнями. У майбутньому школярів чекає ще багато костюмів, краваток, метеликів, та інших видів спецодягу. Але не забуваємо, що, наразі, вони просто діти.
Поцікавившись у мешканців Яготина про доцільність запровадження шкільної форми, ми не почули однозначної відповіді. Батьки, як правило, таку новацію схвалюють, а ось серед дітей, особливо старшокласників, думки розділилися приблизно 50 на 50.
|
