18 грудня перестало битися серце Василя Хомовича Матвієнка. Людини , яка все своє життя присвятила Україні, боротьбі за те щоб наша країна була незалежною сучасною цивілізованою державою. Людини , яка понад усе любила рідну землю та життя взагалі……..
Не будемо розповідати про довгі роки поневолення за погляди, які не поділяла влада совєтів, і за які Василю Хомовичу довелося не один рік “жити” в нелюдських умова у таборах. Не будемо зупинятись і на тому, як критикував він і ті шляхи, якими пішла Україна після відновлення державності, і ще багато про що. Не раз все це згадував Василь Хомович  під час розмов з пресою. І деякі спогади  скоро буде оприлюднено на спеціальному диску присвяченому цій людині, де Василь Хомович  говорив , ділився спогадами …..  Просто всього так багато, що не розповісти відразу……Тож лише малесенька частинка про цю непересічну людину Яготина .
Наталія Дилова
-    Я не знала раніше про цю людину, оскільки родом не з Яготина.
З цією видатною людиною мене, тоді ще молоду дівчину, яка щойно почала навчатись в універі та працювала в команді яка організовувала вибори Віктора Ющенка , познайомив наш теперішній головний редактор, та моя найкраща подруга. Вони сказали мені , що є в Яготині така людина, яка все життя боролась за Україну: була в концтаборах, знає , Чорновола, організувала найсильніший осередок народного руху в області, доклалась до зняття пам’ятника Леніна в Яготині, була причетною до перейменування вулиць міста у пост соціалістичний період. І все це  - Василь Хомович Матвієнко. Звісно разом з командою однодумців рухівців, але передовсім він.
Дуже здивувало, що попри поважний вік ця людина просто сіяла ентузіазмом, життєвою силою: вірив у майбутнє України (щоправда казав що нам молодим давай все й відразу, але так не буде), сипав народними мудростями та  компліментами. А ще Василь Хомович дуже багато читав. Дуже. В нього, ще у доінтернетну добу була якісна література на різну тематику від серйозної історичної до книжок про Гарі Потера …… Ну і звісно пан Василь просто не міг жити без новин політичного життя та роботи на рідній землі. Її, як уже було сказано, він любив понад усе. Любив працювати  на ній, любив її символи, особливо калину, її він навіть на своєму останньому пристанищі уявляв. Любов до рідної землі передалось і в його творчості, особливо у вишиваних роботах, які пан Василь робив власноруч, іноді вночі слухаючі “ворожі голоси” на приймачі, який  переобладнали таким чином, що він обходив  радянські “глушилки”………… Він пішов…………….пішов готуючись, жартуючи на тему смерті, якої не боявся…………
С Федотов
-    З Василем Хомовичем Матвієнком мене познайомив на початку двотисячних  пан Курилко. Послухавши коротку розповідь про життєвий шлях Василя Хомовича, я йшов на знайомство з ним і уявляв такого собі суворого дідугана, який  буде повчати, що та як…….. Але перші хвилини спілкування  та його прекрасне почуття гумору відразу відкинули думки, що декілька хвилин  тому були в  голові.
 Василь Хомович виявився компанійською людиною: дуже розумною, начитаною. А головне - не виправним оптимістом та патріотом.
    І     почалося спілкування…….     Спілкування про все: про політику, спорт (пан Василь обожнював футбол навіть у таборі грав, в часи коли в нього не було можливості споглядати той, чи інший поєдинок він  приходив до нас до дому), про кумедні випадки ( навіть здавалося б у страшних таборах) про інші віхи  його життя………
 Але , звичайно більшість часу ми говорили про політику. Я як людина молода завжди стояв на поглядах більше радикальних. На що пан Василь казав, що не дарма Мойсей Ізралітян 40 років по пустелі водив, а в нас пройшло лише чверть століття, тож Україні ще багато треба для того, щоб вона перетворилась у квітучу державу нашої мрії. Зокрема треба, щоб , як він казав, вимерло покоління совків
 Далі були виборчі кампанії президента, парламенту…….    І у всьому цьому Василь Хомович був активістом. Правда часто боліло серце Василя  Хомовича за те, що робиться як в країні, так і в демократичних партіях. Зокрема в народному русі, куди на зміну ідейним патріотам прийшли молоді люди, яким крім “бабла” нічого непотрібною .
Ясність розуму була з Василем Хомовичом Матвієнком до останнього. До останнього він вболівав за рідну неньку Україну, дуже переживав за те як веде себе влада (часто навіть міцним слівцем) . Він йшов важкою життєвою дорогою з високо піднятою головою, йшов не зважаючи ні нащо , йшов впевнено цією дорогою, яка……….яка обірвалася на 86 му році життя………….
І  особисто мені  дуже шкода, що вже багато чого не спитати і не поцікавитись…….просто був задум який готувався на 25 років незалежності  який так і не вдалося реалізувати………..  
Відійшла у вічність не лише видатна людина, обірвалась ціла книга з  історії, тієї реальної, а не далекої книжкової. Історії, яку, маю надію , всі  ми, хто знав Василя Хомовича Матвієнко , збережемо у розповідях, спогадах…….
Вічна пам’ять та щира подяка за неоціненні речі з історії та життєвого досвіду.
Колектив Яготин Інфо:
С. Федотов
Н. Дилова
І. Левін
І. Бацман