 В місті Гребінка відбувся - щорічний мото-рок фестиваль «Небеса» присвячений пам'яті людей, чиє життя обірвалось в молодому віці.
Програма передбачала: нагородження почесних байків, показ техніки, проїзд вулицями міста, рок-концерт, а також багато конкурсів та розваг, вечірні та нічні гуляння на музичному фестивалі.
Захід проходив не перший раз, тому був організований досить не погано, як для провінційного фесту. От якби ще з погодою повезло…..Але по порядку.
Першого дня погода зовсім не веселила учасників фестивалю (шпарив дощ), але не дивлячись ні на що зліт все ж таки відбувся. Справжніми героями стали байкери з сусідньої Білорусі, що проїхали до чотирьохсот кілометрів під зливою до Гребінки. Причому настрій у хлопців був зовсім не дощовий, а переповнений враженнями. Приємно що їм сподобалась наша гостинність. Бо в Білорусі влада дуже не любить неформалів. Вона старається перешкоджати подібним молодіжним зібранням.
Другого дня о 12 годині біля храму Святого Георгія Побєдоносця відбулося освячення байкерської техніки священником Стефаном Худиком, після чого центральними вулицями Гребінки прогуркотіло півсотні швидкісних мотоциклів. Салютуючи рідному місту, один з вершників підняв свого залізного коня на диби, буквально пролетівши добрих три десятка метрів на задньому колесі. У місцевих спорт-байкерів це вважається найвищим класом. Через мить гуркіт моторів вже чувся на околиці міста. Учасники фестивалю розбили своє наметове містечко у парку стадіону "Юність.
О 17 годині розпочався обіцяний рок-концерт у програмі якого було дійсно багато якісного рок-саунду, від груп "Цензор", "RISING", "Есенція Єпископа", "Проспект Свободи" та інших. Ці групи є давніми друзями-партнерами фесту.
Біля літньої сцени парку розпочалася молодіжна дискотека під відкритим небом та живою музикою.
Завершився концерт вогняним шоу - фаєр-шоу.
Третій день був нічим не гірший Його девіз - музика, музика і ще раз музика! Вільний день, прогулянки по місту Гребінка, спілкування між учасниками, байкерами та гостями фестивалю, побажання на майбутнє.
Гребінківські байкери понад усе люблять швидкість і не шкодують грошей заради потужних спорт-байків. Товаришують вони з Кременчуцькими байкерами, Лубенськими, Оржицькими, Київськими та ін..Щодо максимальної швидкості, то Вельбой Олександр «Cowboy» зізнався, що на трасі Київ-Харків, він розганявся бувало й до 220 кілометрів на годину. «А так їздимо 100-160, більше ні».
Байкери запевняють, що, зібравшись поїздити, не дозволяють собі ні краплі спиртного. «Любимо зупинитися десь квасу попити, якоїсь курочки поїсти. Поки не приїдеш додому – сухий закон», – запевнив Олександр. От на фестивалі, кажуть вони, там можна розслабитись, бо там на ніч лишаєшся, а вдень у таборі — на концерті, нікуди далеко їздити не треба.
«Ми дуже дружні люди, зізвонюємося, повідомляємо один одному, коли який зльот намічається». На фестивалі з’їжджається різноманітний байкерський люд: тут бувають і ті, хто любить байкерську класику, і ті, що віддають перевагу швидкісній їзді. Тут бувають і підлітки на скутерах, і 50-річні ветерани на перероблених древніх «Уралах», і учасники серйозних байкерських клубів, і звичайні «фрі райдери», не обтяжені жодним членством. «Головне мати мотоцикл і сказати: я їжджу і хочу їздити. Там всі прості, без ніяких понтів, збираються разом, як одна родина».
Чуття єдиної родини надихнуло байкерів до певної системи секретних знаків, якими вони обмінюються на дорозі. Найпоширеніший і найчастіше вживаний – сигнал про те, що попереду засіли державтоінспектори. Щоб попередити іншого байкера про патруль ДАІ, мотоциклісти прикладають долоню до плеча, мовляв, вважай, бо «погон» на дорозі. У таких випадках попереджені про «небезпеку» байкери найчастіше просто розвертаються і тратять декілька додаткових хвилин на об’їзд несподіваної перешкоди. Бо правдивому спорт-байкеру насправді все одно куди їхати, головне, щоб швидко.
Закінчився третій день дружнім співом. Народ під гітари співав рок-хіти минулого. В основному старий добрий ”рускій рок”, але були й пісні українською (пісні бум-боксу) та анлійською.
Дійсно фест вийшов на славу. Ясно, що є й солідніші байк-фести, але для Гребінки це дійсно щось.
Яготинцям (організаторам) є чому повчитись. І в організації, і у проведенні. Щоб не було, як кожного разу в нас буває, стандартна дискотека (яка і та буває, а не лише у свято) та щось для галочки.
Підготувала Наталка Дилова
|
