 Голова Яготинської райдержадміністрації Володимир Семеняка не так давно видав розпорядження про передачу Великого Супою у власність Яготинській громаді. Цікаво чи буде поставлено таким чином крапку у багаторічних конфліктах інтересів між рибгоспом та громадою міста Яготин….покаже час. Бо є ще ж і малий Супій. І його стан теж викликає занепокоєння Яготинців. Тому портал Яготин інфо буде пильно стежити за розвитком подій . А поки пропонуємо вам поглянути на історію конфліктів між громадою та риб підприємством, та історію розвитку Супою.
Мешканці та гості Яготина добре пам’ятають, що ще недавно електрички привозили до Яготина юрби народу. Гості тут рибалили, відпочивали. І нікого не залишала байдужим краса Великого Супою. Ніхто не повертався додому без риби. Біда прийшла, звідки її і не чекали. Чиновники попередніх адміністрацій (як районної так і міської) вирішили знищити річку. Офіційно це називалося "нова технологія вилову риби". Посилаючись на "вчені" розробки, рибу тут перестали ловити, а, спускаючи воду з водойм, вигрібали лопатою. Може, десь і є сенс у такому "методі". Але тільки не в нашому місті. Адже спуск води в Супої відбивається не тільки на озері, але і на навколишньому ландшафті. Гине природа, засихають в парку і дерева ... Воду на Супої спускало колишнє держпідприємство, "Яготинський рибгосп". Між ним і частиною яготинської громадськості років 10 тому й спалахнув конфлікт. Триває він більше десяти років. Але піку конфлікт набув в останні роки, коли рибгосп очолив "хазяїн з Броварів" Володимир Новіков. З його приходом Яготин тоді розколовся надвоє. Одні підтримували нового директора, називали його плани розвитку рибного господарства на Супої перспективними. Інші займали протилежні позиції, охрестивши керівника ворогом і згубником Супою. Війна навколо озера набрала такої сили, що втягнула в бойові дії навіть місцеве начальство. Тодішній голова яготинської райради підтримував "захисників Супою", а міський голова - рибгосп ...
Краще зрозуміти, що ж відбувається в нас в Яготині і чому саме так, допомагає історія наших водойм. Отже. Більше двох століть тому граф Кирило Розумовський захотів створити тут щось таке, щоб "і очІ, і душу тішило, і дохід господарству приносило". Були такі люди й тоді. Тож цим "щось" стало диво-озеро, що з'явилося біля гетьманського палацу в руслі древньої річечки Супій. Виникло воно не відразу. Досить складні гідротехнічні роботи вимагали чималих сил. Тільки в середині дев'ятнадцятого століття мрія останнього українського гетьмана цілком реалізувалася. Його спадкоємець і однодумець князь Рєпнін завершив спорудження унікальної греблі і організував на Супої зразкове на ті часи рибне господарство.
Ну а на початку XX століття вихор першої світової та громадянської воєн зруйнував княжу греблю. Люди похилого віку розповідали, ніби був момент, коли в один із загулів бандити-грабіжники тиждень набивали животи коропами. Їли, скільки могли з'їсти. Але більшість риби, звичайно, загинуло. І на довгі роки Супій залишився "порожнім озером".
Його друге народження сталося наприкінці сорокових років, коли радянський лідер Микита Хрущов облюбував на березі Супою пагорок для своєї мисливської бази (ми знаємо це місце, як ”Хрущова дача”). Разом з її будівництвом розгорнулася небувала реконструкція і на озері. Старі дубові деталі замінювали бетонними. Спеціальними "кам'яними подушками" зміцнювали дамбу.
З тих самих пір, а точніше з 1947 року, озеро стало належати рибгоспу "Яготинський" і використовувалося для вирощування товарної риби та качок. А в 1978-му Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про передачу яготинських водойм Укррибгосп - тільки "для інтенсивного рибалства".
Укррибгосп капітально відремонтував споруди на Великому Супої, а на місці озера Малий Супій зробив дві нові водойми. Все це принесло гарні результати. До 1988 року вилов риби тут перевищував 870 тонн! А потім сталося те, що, мабуть, відгукується сьогодні. Важко сказати, з якої причини, але спуск води в озерах був заборонений. Улови стали різко падати, і в 2001-м рибгосп взяв на Супої тільки 32 тонни коропа, товстолобика і білого амура ...
Зрозуміло, що такий стан справ не влаштовував господарство. Провівши необхідний аналіз, підготувавши і погодивши розрахунки і технологічні схеми, рибгосп знову змінив режим використання води. І вилов риби знову став зростати. В 2004-му він уже перевищив 300 тонн. Тут і розгорівся справжня "пожежа". Громадськість не захотіла дивитися на оголене (нехай і тимчасово) дно Супою і горою стала на "захист озера". У Яготин ринув цілий потік високих комісій. Всі вони приймали рішення на користь рибгоспу (бо в нас такі суди) і теж ставали "ворогами народу". Напруга наростала, переходячи в довге і безглузде протистояння колективу господарства і наших мешканців.
Отже, каменями спотикання у 2007 році стали не тільки спуск води в Супої. Але й порушення прав громади Яготина на право користування водоймами Супою. Але все та ж історія свідчить, що спуск води передбачався ще з самого початку існування озера. Робилося це більше по натхненню, ніж по науці. Але так було. Під час весняного водопілля Супій зарибнювали коропами, яких підгодовували млиновими відходами і макухою "від репнінскіх маслоробок". Восени воду з озера спускали, і починався нетривалий, але дуже ефективний "сезон вилову". Майже вся вирощена риба була товарною, тобто йшла на продаж. Спецавтомобілів для перевезення такої продукції тоді не було, але їх успішно замінювали спеціально обладнані кінні вози. Їх заповнювали мокрим мохом, в який вкладали живих коропів. Час від часу мох поливали свіжою джерельною водою. Таким чином, швидкопсувний товар витримував найдовший шлях і благополучно прибував у "фірмові" магазини Рєпніна, які князь мав у Києві, Полтаві, Черкасах та інших містах ...
Так було за часів Розумовських і не викликало ні мітингів, ні дискусій. Але Бог з ними, з Розумовськими. Чому сьогодні спускають з озера воду? Щоб не виглядати дилетантами, знову звернемося до документів.
Як правоспадкоємець держпідприємства, ВАТ "Яготинський рибгосп" користувалося водоймами Великий Супій, Малий Супій-1,
Малий Супій-2 і риборозплідників загальною площею 1886 гектарів. Виробництво використовує схему "інтенсивного товарного рибного господарства". Максимальний вилов відбувається при 100-відсотковому скиданні води у Великому Супої раз на три роки. На Малому Супої повне скидання здійснюють раз на два роки.
Вода в Супої спускається не тільки для того, щоб повністю "вигребти" рибу. Як стало зрозуміло з документів, це найважливіша акція, що дозволяє отримувати якісний товар і ... зберігати життя самому озера. Справа в тому, що за довгі роки в його біологічному середовищі відбулися значні зміни. Чиста, вільна від заростання акваторія Великого Супою скоротилася майже на 30 відсотків. А ось біомаса надводної та підводної рослинності збільшилася майже в шість разів! Зона багатометрової торф'яної подушки, що утворилася на дні озера, практично стала гнилим болотом і дуже шкодить Супою.
Без спуску води у водоймах з торф'яним дном виникають умови для активного розвитку небезпечних хвороб риб. Таких, як лептоспіроз, лігулез, зяброва гниль, краснуха, гідромоз, та інших. Паразити прогресують на рибі при 4-річному циклі розвитку. Тому спуск води раз на три роки, промороження дна, по суті, є єдиним ефективним способом боротьби з цим лихом ...
|
прикол вот тепер начальство своих возить вредить будет. Одни забрали у других 
Как по мне то от перестановки результат не измениться. Лучше конечно б я ошибся.
