 Бачити навколо безлад - це страшно, але відсутність будь-якої перспективи лякає ще більше. Те, що з нашим суспільством щось не в порядку, стає щораз зрозумілішим навіть у рамках нашого рідного міста.
Почнемо з надзвичайних контрастів у рівні і якості життя наших мешканців. З одної сторони по розбитих дорогах їздять джипи по 20-30 і більше тисяч доларів США, а з іншої - люди ледве зводять кінці з кінцями, і перевага в чисельності на користь других, звичайно. Недобре рахувати чужі гроші, але коли обласні чиновники декларують 10 000 гривень зарплати, а середня по області приблизно 2000 гривень , то це ненормально, бо в жодній країні чиновник не заробляє в 5 разів більше від учителя, лікаря і будівельника. А в розвинених країнах лікарі заробляють більше від чиновників такого рівня. Ще одне питання без відповіді: як розумна, освічена, мисляча людина може вплинути на ситуацію в країні, чи хоча б у рідному місті, якщо в неї нема грошей чи ділових родичів? Ніяк
Про хабарництво можна вже не говорити, бо в нас воно безсмертне і в крові. За хабар приходять на роботу, потім хабар відробляють, діляться і т.д.Маразм доходить до того, що ніхто вже на це все не звертає уваги. Треба просто після роботи чи прогулянки піти по розбитому тротуарі з болотом, перейти дорогу по стертій зебрі, пропустити джипи хабарників, бандитів чи везучих заробітчан, зайти в магазин і купити їжі (єдине на що вистачає грошей), лягти на ліжко і дивитись розважальні російсько-українські передачі (новини в тому числі). Те, що зараз відбувається, дуже нагадує сучасний варіант кріпаччини, де купка обраних і решта просто приречених.
|
