 Якщо ви у попередні дні виходили на вулиці, чи дивилися телевізор, то ви зрозумієте про що буде йти мова….Звичайно про "чергове січня”. Про зиму весною сказано вже багато, але вставлю й свої 5 копійок.
Отож, кажуть,ніхто не очікував таких великих снігів у березні. Проте Гідрометцентр про це попередив заздалегідь, і хто як був до цього готовий – то інша справа. А справа в тому, що до заметів на дорогах не був готовий жоден голова адміністрації нашої області, як не була готова і сама обласна адміністрація. Хтось не був готовий до природної стихії, а хтось просто наплював на неї та на тих людей, що потрапили у замети на трасі . У тому числі й Київ – Харків. 23 березня. Того ранку з Яготина виїхало до Києва кілька десятків мешканців міста та району(батьки діти, водії нашого маслозаводу). У тому числі й автор цього матеріалу. Багато хто може сказати: чого поперлася? Ну це вже моя справа: у кожного своє життя, і ми не повинні його підлаштовувати тільки тому, що якісь чинуші ”сплять”
Отож, цей день всі, хто стояв на трасі Київ – Харків (і не лише) запам’ятають на все життя – надіюся, що вони залишаться здорові після цієї поїздки.
Доїхали ми, хто до іванкова, хто до Борисполя і….. зупинились. Нам ”пощастило ” доїхати майже до Борисполя, тому ми побачивши таку обстановку вирішили об’їхати Бориспіль через Бровари….наївні….. Виявилося ми такі не одні. Біля Броварів ситуація була ще гіршою. Тому поневірялися ми, бідолашні, більше доби, кинуті всіма органами влади напризволяще. А наші родичі у відчаї заламували собі руки й не знали, як нам допомогти. Ситуацію рятував той факт, що застрягли ми недалеко від населеного пункту, а не в полі, хоча деякі яготинці опинилися в такому ж становищі й у полі. Тож ми, могли збігати до крамниці купити щось із харчів, попити гарячого чаю чи кави, але були й такі, що при собі мали тільки 50 гривень на дорогу та на метро пару гривень. Давали собі раду, хто як міг. Поряд стояла маршрутка з пасажирами з Прилук там пасажири, краще ніж диспетчери перевізників, зорієнтувались у ситуації: вони попросили повернути назад, поки сніг не замів дорогу й на Прилуки, але водії відмовились це зробити, посилаючись на диспетчерів, а ті стали посилатися на керівництво. Час було згаяно, дорогу на Прилуки замело і люди , як і всі ми, опинились у сніговому полоні.
До кого тільки ми не телефонували! І до родичів, і до МНС, і до адміністрацій. У МНС Броварського та Бобрицького районів заявили, що «Облавтодор» їм не підпорядкований. Центральне представництво служби, що в Києві, констатувало факт, що зараз головне почистити урядові дороги, «а ви тільки стали, то стійте». Голова Бобровицької адміністрацій взагалі відпочиває: святе діло – вихідний день. О цікавий факт. Пасажири згаданої маршрутки , кажуть що телефонували навіть своєму депутату В них депутат Рудьковський (думаю знаєте такого). Так от цей «почесний» депутат теж відмежувався– вибори вже закінчилися……
Цікава ситуація виходить: місце, де замело людей всі говорять, ”не наше”, а тому ніякої моральної відповідальності за їх життя та здоров’я, А ось якийсь чинуша, певно сидячи своєю дупою в теплому крісельці (завдячуючи нам, бо ми платимо податки й чиновники мають слугувати нам або йти ….) взагалі сказанув : «Ми їх туди не посилали, і то проблеми не наші», але люди їхали до Києва не гуляти, а кожен у своїх справах, в основному на медичні консультації та діагностики і на роботу.
Минали години. Спочатку деякі чиновники, до яких дзвонили, щось обіцяли, потім почали грубити людям, а згодом взагалі перестали відповідати – а для чого, все одно ніхто нічого не робив, а питання поступали одні і ті самі.
Так і просиділи ми до 12 години наступного дня. Тоді, після розчистки грейдерами, ми все-таки дісталися до столиці. Таж у нас був хеппі енд. Але не у всіх все закінчилося саме так ”щасливо”.
Після цих подій я знову ставлю риторичне питання: за що ми платимо податки?
І навіщо нам така лава чиновників, які тільки прожирають бюджет?
Я навіть знаю, що вони мені скажуть. Вони почнуть скіглити, що такі погодні умови, що техніка ламається, що….. і так далі.
Але ось у сусідній Білоруссі (мовчу вже про Польщу та Угорщину) був такий самий снігопад, але техніка працює, причому стоїть вона на позиціях(мостах, окружних дорогах, ітд) ще до початку снігових заметів. Тож давайте , шановні, точніше не шановні, чиновники цей досвід візьмемо на озброєння.
Наталія Дилова
|
а вобще гнать всіх нада
