 О, і знову на «Бальшой паліткє» загостював Табачнік. Чутки про те, що після виборів Діму попросять з Кабміну, не справдилися і освітянський дуче виразно «воспаріл» духом. Бідні діти будуть здавати тести рідними мовами – хто мадярською, а хто ромською. Може, навіть караїмською і, як добре піде, то ще й русинською. Не пояснив міністр тільки одного: як ті діти зі своїми знаннями української будуть учитися далі. Або чому у вєлікой і нєдєлімой навіть шестимільйонний татарський народ не має змоги писати тести рідною мовою. А між іншим, за переписом 2002 р. в Росії зафіксовані й русини, в дужках пояснення: «бойки, карпатороссы, лемки». Назбиралося цих унікумів аж 97. Тут цікаво те, що ані бойки, ані лемки ніколи себе русинами не трактували. Є, правда, й українці, яких уже три мільйони, до них належать «буковинцы, верховинцы, гуцулы, казаки с языком украинским». Отже, три мільйони українців, а тести мусять складати на общєпонятном? І це Табачніка не хвилює, жодних петицій на адресу тамтешньому міністерству він не посилає. Де ще, в якій країні світу, можна побачити такого міністра освіти, який би так душевно турбувався про меншини?Далі дуполиз Чалєнка, спливаючи хтивим потом, заспівав осанну своєму кумиру і поцікавився долею підручника права, в якому написано – о жах! – що українці і росіяни «атлічаются ґєнєтічєскі»!!! І Діма, гнівно засудивши цей підручник, сказав, що його вже вилучили. Тепер усі українські й російські антропологи у могилах перевертаються. Бо усі вони цю окремішність помітили, зафіксували і опублікували. В тому числі й параметри черепа, носа, очей і т. д. Але для шевальє наука не указ. І це при тому, що самі ж росіяни пишуть про відмінність обох народів, публікують записки іноземців, які теж помітили велику різницю між обома народами. І не тільки у фізичному вигляді, а й у духовному житті. При виловлюванні русофобських фраз у підручнику доходить до абсурду. Навіть твердження, що «в Московській державі було відсутнє право» викликає обурення. Але ж про це навіть у Ключевського і Соловйова пишеться. Яке право? У той час, як в Україні панувало Магдебурзьке право, у Московщині тільки одне: «Слово і дєло государєво». Досить пригадати, як Москва жорстоко розправилася з такою правовою державою, як Новгород. Отам був Бабин яр номер один! А ще шевальє не до шмиги, що давньоруський народ – це не колиска трьох братніх народів. Ай-вай, такі да. Бо ще був і четвертий. І ми про нього пам’ятаємо, коли дивимося на Табачніка.
Лови злодія!
А на шоу Шустера минулої п’ятниці малисьмо незлу ґранду. Спочатку почули ми про страшні зловживання Луценка, котрі на фоні мільйонних витребеньок чиновників, звичайно, вражають. Аякже, сорок тисяч гривень – це грубі гроші. А тим часом в одній з найбідніших країн Європи чиновники влаштовують неабиякі корпоративчики, запрошуючи московських звйозд за 15-20 тисяч євро, і ніхто їм цього не ставить у провину. Мовчу вже про майбахи та палаци, в яких одне кулко чи одні двері коштують дорожче. Словом, влаштували цирк на дроті, з якого вийде пшик, як і з ізраїльським паспортом. Ну, а після шоу сценарій був би неповний, якби обійшлося без мордобою. І Стогній, який при всіх владах успішно працював язиком, нарешті вирішив згадати, що інколи і він буває активним. А далі дійшло до нового податкового кодексу, і включили Львів. Слово дали одному з місцевих підприємців. Але бідачка не годен був нічого путнього висловити. Бубонів лише одну мантру: платив 200 податку, а буде платити 600. Невже у цьому трагедія? Що це за гроші для підприємця? Його просять, щоб уточнив, чим йому новий кодекс не підходить, а він знову: бу-бу-бу, було 200, стане 600… Нє, я бігме не розумію, чому саме цьому підприємцеві доручили говорити за всіх, коли він на це не здатен? Але й коли дали слово решті львівських підприємців, знову ж таки жоден нічого не пояснив по суті. Кожен щось булькнув по одній фразі, і шлюс. Навіть таваріщ «са Львова», тоже прєдпрініматєль, товк воду у ступі. А бодай вас качка брикнула межи тово-во!Щойно, коли включили Дніпропетровськ, то побачив я зовсім єншу картину. Там підприємці дуже конкретно і зрозуміло розтовкмачили ситуацію і те, що їх тривожить. І тоді мені підкралася підступна думка: а хто вибирав отих львівських підприємців-недоріків для ефіру? Може, наша податкова? Чому з Дніпропетровська годні були висловити свої претензії, а зі Львова іно булькали?О-ой, якщо такі проводирі у львівських страйкарів, то чого вони доб’ються?
Нєт, нє било і нє будєт
Видатний мовознавець нашого часу Вадім Калєснічєнка в День української мови та писемності відкрив ще один підлий підступ націоналістів: «стараниями тех же националистов украинский язык превращен в помойку суржика, в который влезло все что угодно, и поэтому литературного языка у нас сегодня нет». Але нічого. Парламентська більшість уже взялася виправляти ситуацію, і скоро ми отримаємо справжню літературну мову. Відав, таку саму, яка була за Сталіна. Жиби усі українські слова не дуже відрізнялися від російських. А всі ті слова, які були остаточно заборонені у 70-тих, знову опиняться на «памойкє». Дивно чути про хиби української літературної мови від клієнта, який не володіє жодною літературною. Досить лише зазирнути на його сайт, аби в цьому переконатися. Досить також помандрувати по різних сайтах і побачити, як дружно гаспада москвофіли репетують про українську мову, обзиваючи її штучною і вигадуючи несусвітні бздури про нову термінологію. В Інтернеті гуляє ціла купа фантазійних термінів: «піхвознавець – гинеколог, залупівка – бабочка, міжповерховий дротохід – лифт, пикогляд – зеркало, яйко-сподівайко – киндер-сюрприз, сіковичовичувалка – соковыжималка, пупорізка – акушерка, цюцюрковий злодіяка – онанист, штрикалка – шприц, підсрічник – стул, бачик – телевизор, гумовий нацюцюрник – презерватив, скринька пересмикувач – коробка переключения передач, трясунець – трансформатор, ловичка – принимающая антенна»...Між іншим, це та сама метода, яка була і у 1920-их роках, коли вигадали, ніби в українській мові є й такі фрази: «самопер попер на мордопер». Маячня про те, ніби галичани спотворили українську мову, сформували термінологію і написали підручники, брехлива. Серед мовознавців, які справді творили термінологію у 20-их роках в совєтській Україні, і які майже всі були розстріляні, галичан не було. Навіть найбільша націоналістка Олена Курило була білоруською єврейкою, і теж розстріляна.
Я другой такой страни нє знаю
Дуже мене потішила думка Чєчєтова, яка взагалі скидається на новий гімн:
«Мы живем в стране,
где все должно быть поровну.
Не может быть такого,
что сын родной, а дочь – нет.
Мы живем в одной семье».
Ой, невже і блудна донька Юля стала рідною? А так, між нами, живучи в одній сім’ї, хотілося б, жиби і справді все було порівну. То я не маю ніц проти, аби зі мною Клюєв чи Ахметов чимось поділилися. А то виходить, що є рідні і ще рідніші.
Данєцкая монархія
Ну, а депутат-графоман Юрій Болдирєв уже розмріявся про монархію в Україні. Правда, допустив при цьому одну велику помилку: «претендента на престол пока не видит... Император явится, а не появится. Это тайна великая... Сегодня такого человека еще нет».Ай-я-яй! Усі уже бачать монарха, а він нє! Нєдаработал таваріщ! От Чєчєтова б запитали, той точно б побачив. Певно, скоро з Болдирєвим проведуть бесіду і очі йому розкриють. А тим часом озвався забутий усіма король Карелін. Котрий уже не король, а цілий імператор. Так йому, певно, золота рибка сказала. І як він ще себе Богом не оголосив? Тоді б уже точно опинився там, де за ним давно гамівна сорочка плаче.
ЮРІЙ ВИННИЧУК
|
