Останнім часом слово децентралізація ми чуємо майже на кожному кроці. На різних громадських слуханнях та в ЗМІ прихильники децентралізації розповідають яка це правильна річ, як буде добре в країні  в районі, коли вона відбудеться. І вже де-хто з нової влади так зачарований цим терміном, що мало замислюється над реальними наслідками для країни. Хоча про децентралізацію говорять не лише представники нової влади, а й старої влади. Влади, яка довела країну до нинішнього стану якраз своєю централізацією в руках свого "баті януковича", а тепер із різних опо блоків  дзявкотить на владу теперішню. Хоча раніше й пікнути боялись. Бо знали: коли що, то яник відразу "в табло", як це не раз робив (згадайте як врізав Лавріновичу.....бідолагу ледь витягли з кабінету).

Але зараз не про це. Повернімося до децентралізації. Тож чи справді вона так потрібна, і чого не договорюють чиновники спробуємо подивитись.

Почнемо чи не з найголовнішого питання. Центральній владі катастрофічно бракує коштів на все: ми позичаємо, проїдаємо, знову позичаємо, ітд. Тож звідки тоді гроші хлинуть у регіони? Як може регіон мати більше коштів, якщо країна фактично банкрут з величезними зовнішніми боргами? Чи не вийде, що разом з частиною повноважень регіони матимуть і фінансові зобов'язання. Це ризик, який може обернутися федералізацією. Якраз цього й хоче московія. Не слід забувати, що нині в Україні не Донбас є основним донором, а Київська, Харківська, Полтавська області. А Донбас щороку отримував 15 мільярдів гривень на вугільну галузь. Тож цікаво:прибічники негайної децентралізації збираються ці дотації направляти з регіональних бюджетів, чи знову з державного. Якщо з бюджету Донбасу, то це не реально. Всі знають в якій ситуації той регіон і ясно, що самотужки цих коштів там не сформувати. Якщо з державного - то де в ньому візьмуться кошти, якщо вони мають бути в регіонах. От вам і "тупік".

Немає жодної країни  де б була слабка центральна влада. Особливо в період реформ. Бо якщо спочатку провести децентралізацію, то всі реформи застрянуть у містичковому болоті.

До децентралізації нас закликають і деякі світові лідери. Але якщо децентралізація це так добре, то чому ж такий нібито демократичний принцип не застосовано у жодній європейській країні? Не дарма, якось, канцлер Німеччини фрау Меркель зазначила, що те що в Україні називають децентралізацією - у них у Німеччині це звичайна федералізація.А цього, повторимось, хоче  Росія з нашими/їхніми  регіоналами-недобитками. Які піднімають голову, яку точно треба зрубати, щоб не допустити реваншу. Йдемо далі. У так званій децентралізації є і ще декілька небезпек. Уявімо, що, наприклад, на виборах за міського голову проголосувало 10 тисяч виборців, за голову району 50 тисяч, а за голову регіону 500 тисяч. Уявляєте яка між ними буде боротьба. Або, скажімо в якомусь регіоні за особу яка стала президентом проголосує 10% виборців, а за главу регіону 60 %, то голова регіону скаже, що має більшу довіру, і чхати буде на ту центральну владу. А проектуючи сказане на те, що на сході країни багато дивляться у бік Москви навіть уявити складно що б буде.Особливо, якщо Росія постарається з пропагандою та фінансовим стимулом.

Наступний ризик пов'язаний з корупцією, бо при децентралізації місцеві депутати будуть розпоряджатися коштами, а це лише збільшить "деребан". А щоб цього не було спочатку потрібні реформи в суддівському, міліцейському, прокурорському та інших сегментах.

Ще один міф пов'язаний із децентралізацією стосується того, що, мовляв, при передачі влади на місця її будуть контролювати люди. Громадянське суспільство в нас тільки формується, тому місцеві князьки на формують собі псевдо громадські організації (типу різних ветеранів праці, риболовів, чи ще когось) і таким чином узурпують владу на місцях.

Тож що у підсумку. Ми не проти децентралізації, але зараз вона не на часі, а  проводити її потрібно лише після низки реформ. Зокрема після реформ правоохоронної системи та після адміністративно-територіальної реформи.З тим щоб було видно, які будуть нові громади і вже потім до їх територій та фінансових можливостей віддавати якісь повноваження.

А децентралізація ,якщо вона не буде поєднана з реформами та зі свідомістю громадян , які не голосуватимуть за гречку, точно  може почекати.

Адже сьогодні коли країна стоїть на порозі радикальних суспільних реформ плюс ведемо війну з Росією, треба сильна центральна влада. Інакше ми загубимо країну. Зараз потрібна не децентралізація, а дерегуляція. Щоб держава менше втручалась у бізнес, щоб було менше бюрократії. Перевага дерегуляції над децентралізацією у тому, що вона не несе ніяких ризиків. І проводити її можна вже зараз. І якщо дерегуляція пройде успішно сформується середній клас - основний прошарок суспільства, і він сам наведе лад. У тому числі і на місцях.