 Пропонуємо вашій увазі класну грунтовну аналітичну роботу турецького журналіста Адема Озкосе, опубліковану в щомісячному журналі «Вуслат». У ній проводиться аналіз руху Опору в сучасному Ісламському світі.
Ісламський світ з усіх боків оточений ворожими силами окупантів і чинить опір у вигляді «Руху Джихаду». В цій роботі я хочу, не вдаючись до цього дуже глибоко, виявити деякі причини опору. Якщо ми бажаємо зрозуміти рух Джихаду, що розповсюдився від Азії до Сомалі і використовуваний ним, як один з методів, збройний опір, то, перш за все, ми повинні виявити причини цього і дати правильні відповіді на відповідні питання. Проте, засоби масової інформації і агентства новин знаходяться в руках Заходу, це дозволяє майстерно проводити дезінформацію населення і маніпулювати суспільною свідомістю. Все це ще більше заплутує ситуацію.
Чинники, що призвели до ОпоруНа мусульман сьогодні безжалісно накочуються одна за одною хвилі окупації. У Іраку, Палестині, Афганістані, Таїланді, Чечні, Кашмірі, Сомалі, на Філіппінах і в Східному Туркестані щодня гинуть люди. Окупаційні сили принижують релігію, честь, культуру, самобутність, славу і історію мусульманських народів. Транснаціональні корпорації, під охороною окупаційних сил, грабують нафту, природний газ, руди мусульман, привласнюють собі багатства Ісламських земель. У в'язницях Гуантанамо, Баграм, Абу Грейб, в таборах Таїланду тисячі мусульманських полонених на останньому видиху борються за збереження своєї людської гідності, піддаючись при цьому найвитонченішим тортурам. У Таїланді, Іраку, Палестині серед ув'язнених утримуються в неволі більше 500 жінок. Найсвятіші для мусульман місця — мечеть аль-Акса, Мекка, мечеть Абу Ханіфи — окуповані (щодо Мекки мається на увазі продажність маріонеткового режиму, — прим. Перекладача). Перемога на виборах в Газі ХАМАС довела до сказу окупантів і зумовила блокаду сектора. Кількість померлих в лікарнях Гази палестинців, унаслідок того, що туди не були пропущені медикаменти, перевищила 50 чоловік. У Чечні більш ніж 250000 мирних жителів було безжально винищено російськими військами. Дивлячись на все це горе і страждання легко прийти до висновку, що немає іншого шляху, окрім організації опору, заколотів і протестів. Як, по-вашому, чи правильно буде, якщо мусульманські народи, що живуть в таких обставинах, зариють сокиру війни, мовчатимуть і здадуть зброю?
Мусульмани ведуть оборонну війну В окупованому, пригнобленому і сповненому страждань Ісламському світі, все більше наростає і розповсюджується опір, заколоти і бунти. І надалі, щоб захистити від посягань честь жінок, припинити безжальні вбивства маленьких дітей, зупинити винищування бомбардуваннями мусульманської молоді, виходитимуть на поле бою моджахеди, що прагнуть мученицької смерті. Цю війну розв'язали не мусульмани, і на даний момент повністю весь мусульманський світ, кожна, до останньої п'яді, частина мусульманської землі, знаходиться під окупацією (автор має на увазі, що правління продажних місцевих режимів можна теж прирівняти до окупації, і ніде в світі мусульмани не насолоджуються свободою під покровом Шаріату, — прим. Перекладача). Мусульманські народи просто ведуть оборонну війну, і це є невід'ємне право людини. Якби ви побачили, як в Багдаді, Кандагарі або Палестині винищуються люди, у вас теж негайно б заболіло серце. Ця безодня страждань, що обрушилася на Ісламський світ, запалила праведним гнівом душі молодого покоління мусульман, викликала в них бурю обурення. Ця молодь, що бореться, вступаючи в рух опору, прагне зажадати звіту за наругу честі, релігії і гідності. Ця молодь просочена болем Абу Грейба, Дженк-кале, Телафера, Дженніна і Фаллуджі. Захід став свідком того, що вчорашня буря породила сьогоднішній ураган, і цей ураган тільки посилюється з кожним днем. Так, вже не тільки Багдад, Кабул і Єрусалим живуть в тривозі, — але і Вашингтон, Лондон, Тель-Авів, Париж і Мелан. Зараз для Заходу приходить час пожинати посіяне; і не дарма наші предки говорили: «Не сій бурю, збереш ураган».
А зараз, давайте ознайомимося з рухом Джихаду, що веде визвольну боротьбу на Ісламських землях: Чи увійде Талібан до Кабулу? Поза сумнівом, серед мусульманських воїнів, що чинять опір, в Ісламських країнах, які перебувають під гнітом, в даний час найбільш активними є афганські моджахеди. Кілька місяців тому, багато західних політиків і аналітики НАТО заявили, що перемога у війні, що триває вже сім років в Афганістані схиляється на сторону Талібану. Цього року НАТО і пов'язані з альянсом збройні формування зазнали несподівано великих втрат. Зовсім нещодавно, загибель 10 французьких солдатів глибоко шокувала не тільки Францію, але і всю Європу. Згідно відомостей американської армії, в порівнянні з 2007 роком, кількість ударів, здійснюваних бійцями Талібану, по силах НАТО зросли на 40%. За останні три місяці втрати іноземних солдатів в Афганістані перевищили втрати в Іраку. В даний час, велика частина південних регіонів Афганістану утримується під контролем Талібану, і його вплив все більше поширюється, досягаючи околиць Кабулу. Талібан користується підтримкою більшої частини афганського народу, його перевагою є також і наявність професійних військових в його рядах, чому сприяє і союз з афганською аль-Каїдою. Завдяки особистим зв'язкам лідера аль-Каїди, Усами бін Ладена і лідера Талібану, Моллі Омара, між цими двома групами налагоджена найтісніша і добре організована співпраця. Воїни Талібану і аль-Каїди відносяться до різних шкіл Ісламу; перші є послідовниками мазхаба Ханафі, а другі — салафітами, проте, вони спільно б'ються проти окупантів, нарощуючи обороти Джихаду. Біля витоків Талібану стояли 3–5 мулл, що боролися за побудову Ісламської держави в Афганістані, але, утіливши в собі волю до незалежності афганського народу, Талібан перетворився на політичний та військовий рух.
Опір в Іраку і групи Іракський опір, будучи масовим, складається з трьох суспільних категорій. Ці категорії такі: «Іракський ісламізм, іноземний резистентний елемент і національно-релігійні групи». Основу опору складає іракський ісламізм, що користується значною підтримкою сунітів. В даний час іракський ісламізм об'єднаний в дві головні структури: «Фронт Реформи і Джихаду» і «Фронт Джихаду і Змін». Найвпливовішими групами, що знаходяться у складі «Фронту Реформи і Джихаду» є: Ісламська Армія Іраку, Військо Моджахедів, Іракський Фронт Ісламського Опору і Іракська група ХАМАС. У складі ж «Фронту Джихаду і Змін» знаходяться і діють Бригади Революції 1920 року, Армія Рашидін, Роти Солдатів Милостивого (Аллаха), Бригади Султана Фатіха. Слід також відзначити активну в Іраку групу Ісламської Держави Іраку, кістяк якої складає іракська аль-Каїда. У складі цієї групи знаходиться багато молоді, прибулої з Саудівської Аравії, Йорданії, Сирії і інших країн. Ця група заподіяла великі втрати американським окупаційним солдатам і їх місцевим союзникам-маріонеткам. Останнім часом висувалася на авансцену ще одна група, — Ансар Аль-іслам. У минулому, ця група діяла тільки на півночі Іраку, але тепер все активніше вона розгортає діяльність по всій території країни. Зараз лідером групи Ансар Аль-іслам є курд на ім'я Абдуллах Шафії. Основу цієї групи складають курди, але в її рядах є і деяка кількість бійців-арабів.
Палестина і Ісламський Опір У окупованій Ізраїлем Палестині, серед груп, що борються проти загарбників, до 1975 року, були немало озброєних формувань лівого толку. Найпопулярнішими серед цих організацій, такими, що здійснюють знищення ізраїльських солдатів, викрадають літаки, підривають посольства Ізраїлю в Європі, були Організація Звільнення Палестини (ОЗП) Ясира Арафата і Фронт Звільнення Палестинського Народу Джорджа Хаббаса. Починаючи з 1987 року, почала світити зірка організації ХАМАС, породженої єгипетськими Братами-Мусульманами. Засновником ХАМАС був шейх Ахмад Ясин, в 1992 році у неї з'явилося збройне крило — Бригади Ізеддіна аль-Кассама, почалася військова діяльність проти Ізраїлю. ХАМАС приніс значні жертви в справі боротьби проти Ізраїлю, це стало причиною всезростаючої популярності і приходу до влади в результаті виборів. Лідером ХАМАС є Халед Мешааль, який успішно керує як політичною, так і військовою діяльністю організації, виявляючи тим самим рідкісний приклад. Серед активних палестинських військових формувань — організація Ісламський Джихад, заснована в 1980 році Фатхі Шикакі і Абдул-азізом Авдою. На позицію організації Ісламський Джихад особливо сильно вплинули ідеї відомого мислителя Саїда Кутуба. Вперше ім'я організації Ісламський Джихад було оголошено 24 травня 1982 року, коли був здійснений бомбовий удар по силах ізраїльських окупантів і французькому посольству. Засновник організації, Фатхі Шикакі, став шахідом в результаті вбивства його Моссадом на Мальті в 1995 році; керувати організацією Ісламський Джихад став палестинський академік, Рамазан Абдуллах Салах. Військове крило організації Ісламський Джихад, — Роти аль-Кудуса, продовжують здійснювати удари по обєктах Ізраїлю.
Проголошення Кавказького Емірату Ще однією Ісламською землею, що знемагає під гнітом російської окупації, є Чечня, де роками триває боротьба із загарбниками. Такі прославлені лідери Чеченського Опору, як Масхадов, Хаттаб, Абу Валід, Шаміль Басаєв, Садулаєв і Абу Хафс, стали шахідами, проте, на їх місце стали нові і молоді лідери, що продовжують боротьбу проти росіян. Вибраний лідером після Абдулхаліма Садулаєва, Докка Умаров 7 листопада 2007 року скасував Чеченську Республіку Ічкерія (XHB) і проголосив Кавказький Емірат, завдяки чому трансформувався чеченський опір. Це вирішення Умарова стало переломним, адже тепер опір вийшов за межі Чечні і охопив весь Кавказ. У минулому, політика чеченського опору була пов'язана з конституцією ЧРІ, що містить, зокрема, і секулярні закони, тепер же вона була приведена у відповідність з ухвалами Ісламу. Оголосивши Кавказький Емірат, Докка Умаров значно підсилив дисципліну і організованість чеченського опору, підвівши під нього строгу Шаріатську основу. Небагато іноземних моджахедів, в даний час, продовжують здійснювати операції проти російських окупаційних сил не тільки в самій Чечні, але і в інших районах Кавказу: Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії,
Північній Осетії. Кашмір і Хізб уль-Муджахідін З 1947 року Кашмір окупований Індією, збройний опір там почався у відповідь на переслідування мусульманських жінок індійськими окупаційними солдатами. Сьогодні в Кашмірі приблизно 15 збройних формувань борються проти індійської окупації. Найбільш сильною є група під назвою «Хізб уль-Муджахідін», що входить до складу «Ради Єднання Джихаду», створеного для об'єднання сил опору. Лідером і Ради Єднання Джихаду, і Хізб уль-Муджахідін одночасно є Амір Салахеддін. Хізб уль-Муджахідін почала збройний опір в 1989 році, і отримала значну підтримку з боку заснованої покійним Маудуді Джемаат-і Іслямі. Все почалося з того, що була зроблена спроба зводити на земельних ділянках мечетей храми індуїстів, напруга тривала 2 місяці, і Хізб уль-Муджахідін закликала народ до повстання, одна за одною послідували атаки на індійські сили і об'єкти. Після Хізб уль-Муджахідін, найбільш впливовою в Кашмірі є організація Лашкар-і Тайба. Заснована Хафізом Мухаммадом Саїдом, Лашкар-і Тайба дуже близька до салафітської течії. Серед інших організацій, що борються за свободу Кашміру, можна виділити «Бадр», «Джамаат Ансаров» і «Рух Моджахедів».
Рух Сомалі молодих моджахедів В результаті війни, що триває роками, Сомалі потрапило в пучину хаосу, але в середині 2006 року Союз Шаріатських Судів узяв під свій контроль південні регіони країни. Через деякий час, Союз Шаріатських Судів, поклавши край терору на підконтрольних йому територіях, зайняв столицю, Могадішо, і проголосив Ісламську державу. Впродовж 6 місяців практично вся країна жила під владою Союзу Шаріатських Судів, було покладене край міжплемінній війні і були відновлені мир і безпека. В результаті приходу до влади Союзу Шаріатських Судів, на чолі з його лідером, шейхом Юсуфом Шерифом, США втратили доступ до природних багатств Сомалі, це послужило причиною того, що при їх підбурюванні і допомозі їхній головний союзник в регіоні, Ефіопія, окупувала країну. Повязані з Союзом Шаріатських Судів сили опору вже довгий час ведуть боротьбу проти окупаційних військ і маріонеткового режиму. Сили опору можна розділити на дві головні течії: прихильників ідеології Братів-Мусульманів і салафітів. Серед тих, що чинять збройний опір окупантам груп в Сомалі, слід виділити «Рух молодих моджахедів» (аш-Шаббаб), який за останніх 5 місяців дуже успішно проводить здійснення своїх планів. Основою Руху Молодих Моджахедів стало військове крило Союзу Шаріатських Судів. Союз Шаріатських Судів, що незабаром змінив ім'я на «Оновлений Союз за Незалежність Сомалі», і «Рух Молодих Моджахедів», фактично породжений ним, почали звинувачуватися маріонетковим режимом, який існує лише завдяки підтримці США, в зв'язках з аль-Каїдою і в тероризмі. У складений США список терористичних організацій потрапив і нинішній лідер Руху Молодих Моджахедів, молодий сомалієць Абу Мансур. Серед воїнів Руху Молодих Моджахедів є і арабські бійці, в даний час сили моджахедів контролюють практично всі області країни і ведуть бої в околицях Могадішо.
Посилення опору мусульман Таїланду Збройний опір здійснюється мусульманами Таїланду, подібно до того, як це відбувається в Афганістані, Палестині, Іраку і Чечні. Ведучи боротьбу проти гнобительської влади будистського режиму, за останніх 5 років групи озброєного опору в Таїланді значно посилилися. Серед тих, що існують сьогодні 16 груп такого роду, найбільш сильним вважається «Фронт Порятунку Мусульман Таїланду». У складі цього фронту перебуває досить багато дрібних угрупувань. Останніми роками привернула до себе увага і інша організація опору, — «Ісламський Рух Моджахедів Мусульман Таїланду». Цей рух був заснований групою місцевих мусульманських бійців, що повернулися з Афганістану, за останніх 5 років воно розвинуло значну активність. Серед наймогутніших і впливовіших організацій в регіоні, також і Об'єднана Організація за Незалежність Патанів (патанами називають мусульман Таїланду, хоча більшість з них є малайцями за національністю, деякі виділяють їх в окрему етнічну групу, — прим. Перекладача). Керівництво цією організацією здійснював Кебір Абдур-Рахман Тенвіра, який недавно помер в Сирії. Нового лідера організації вибере запланований на найближчі місяці великий конгрес.
Мусульмани Моро і MILF На розташованому в Південній Азії Філіппінському архіпелазі, що омивається Південно-китайським морем і Тихим океаном, проживає близько 10 мільйонів мусульман. Більшість філіппінських мусульман, які є сунітами, проживають на островах Моро і Мінданао, — тобто на півдні країни. У цих областях, з 1970 року і по сьогодні, триває боротьба мусульман за незалежність. Для цих цілей мусульманами Моро був створений «Фронт Порятунку Народу Моро» або скорочено MNLF. Фронтом Порятунку Народу Моро з моменту заснування і до наших днів керує Нур Місварі, проте, після заснування автономії філіппінськими властями, фронт втратив минулу силу. В даний час найбільш могутньою організацією Моро є «Фронт Ісламського Порятунку Моро». Фронт Ісламського Порятунку Моро (MILF)був заснований Селяметдіном Хашимі в 1977 році. Ще задовго до цього Селяметдін Хашимі заробив собі авторитет в рядах Фронту Порятунку Народу Моро, керованого Нур Місварі. Селяметдін Хашимі був випускником університету аль-Азхар, він помер в 1993 році. На даний час керівництво MILF, метою якого є побудова на островах Моро і Мінданао незалежної Ісламської держави, здійснює Хаджі Мурат Сулейман. З 1997 року філіппінські власті проводять статистичні дослідження, згідно з їх даними, налічується близько 1 мільйона пов'язаних з MILF активістів. Кінець кінцем, закінчилися ті, що безуспішно відбулися в серпні цього року зустрічі і переговори (і угода, — прим. Перекладача) між MILF і філіппінськими властями, відбулися в серпні цього року, і MILF відновив діяльність проти філіппінської армії. Ось вже на протязі близько 2 місяців продовжуються інтенсивні бої сил MILF з філіппінською армією. Серед інших організацій Моро слід згадати організацію «Абу Саяф», її назва часто згадується в західних оглядах новин, особливо коли мова йде про узятті заручників. Вона була установлена філіппінськими бійцями, що повернулися з Афганістану, в її складі знаходиться багато молоді Моро, пов'язаної з салафітською течією. Організації «Абу Саяф», що в рядах б'ється проти філіппінської армії, є і іноземні добровольці. Бійці організації «Абу Саяф» раз по раз здійснюють напади і підриви, зараз близько 1200 пов'язаних з нею активістів утримується у філіппінських в'язницях.
Світовий рух Джихаду У одній статті неможливо дати докладний опис всіх організацій, що борються із загарбниками проти окупації Ісламського світу. Проте, назвемо деякі з них, про яких ми не згадували раніше. Це шиїтська організація Хезболла під керівництвом Хасана Насралли, що надала Ізраїлю гіркий урок в ході 34 денної війни в Лівані; Організація Ісламського Магріба, під керівництвом Абу Мухаба Абдулвадуда, що бореться проти режиму секуляристів в Алжирі і подібна до неї організація, про яку говорять, що вона пов'язана з аль-Каїдою, — Лівійська Ісламська Військова Група; що здійснила напередодні олімпійських ігор в Пекіні збройні атаки, що впливали на громадську думку; Ісламська Партія Туркестану; Ліванський рух «Фатх Аль-іслам», Палестинські Комітети Народного Опору, Армія Ісламу і «Джейшуль-іслам» — все це впливові групи і організації, що ведуть збройну боротьбу в окупованому Ісламському світі. В наші дні узагальнено можна сказати, що боротьбу проти імперіалізму і сіонізму веде «Рух Джихаду». Особливо після атаки 11 вересня, групи Ісламського опору, у тому числі і новоявлені, які ведуть збройну боротьбу проти Заходу, значно посилюються. Такі визнані вожді Джихаду нашого сторіччя, як Усама бін Ладен, Халед Мешааль, Хасан Насралла, Докка Умаров і Молла Омар знаходять всі велику популярність серед мусульманських народів. (На наш погляд виглядає вельми дивно, що автор зарахував до лідерів Джихаду опортуніста Халеда Мешааля, що прагне до дружби з Російським імперським монстром, і предводителя шиїта Насраллу, але така його особиста думка, — прим. Перекладача). Проти всесвітньої окупації все більш посилюючись, піднімаються хвилі всесвітнього опору, що розбурхують Ісламський світ. Все йде до того, що, поглядаючи на смерть, окупацію, насильство і гніт на окупованих Ісламських землях, світовий рух Джихаду все більше набиратиме потужності.
Адем Озкосе Джерело: Журнал «Vuslat»/ № 88 Переклад з турецької: Алі БекханМоніторингова служба ЯГОТИН ІНФО
|
