 Україна не може наблизитися до Європи тому, що все ще залишається радянською республікою, жителі якої упевнені, що у минулому все було правильно.
Не поспішайте на сайт «Діяльність КДБ в Литві», - він може знаходитися в неробочому стані, оскільки охочих дізнатися, хто з жителів колишньої радянської республіки працював в зловісному відомстві або співробітничав з ним, вистачає. Публікація документів стала черговим етапом діяльності Центру дослідження геноциду і опору. А виявлення агентів у Литві продовжується ось вже багато років – особам, які співпрацювали з КДБ СРСР, в 1999 році заборонили на 10-річний термін працювати у військових структурах, на державних підприємствах, у поліції, банках, судах, на дипломатичній службі і митницях, в правовій сфері, системі зв'язку і установах освіти. Навіть після закінчення цього мораторію було вирішено не допускати агентів на вищі державні пости в країні. Щоправда, ця норма розповсюджується лише на тих, хто приховував факт своєї співпраці. Жертвами люстраційних законів стало вже немало великих чиновників – серед яких, за іронією долі, можна було відзначити колишнього голову Департаменту держбезпеки Литви Арвідаса Поцюса і колишнього міністра закордонних справ Антанаса Валеніса. Зараз не обговорюватиму розмах викровальної роботи у Литві – звичайно, будь-яка люстрація може як реально відсунути від державної посади справжнього агента, так і зламати життя людині, яка просто – згідно з існуючим в Радянському Союзі неписаним правилам – звітувала перед «органами» про результати свого закордонного відрядження. Важливо, власне, не це, а те, яким є ставлення до КДБ та інших соціалістичних «комітетів» у Литві та інших країнах Центральної Європи і Балтії, що стали новими членами Європейського Союзу. Всім жителям цих країн абсолютно ясно, що співпраця з репресивною машиною не відповідає самій суті європейських цінностей і особи, які в радянську епоху не бачили в цій співпраці нічого негожого, не можуть керувати країною. І вже цим нові країни ЄС відрізняються від Росії, в якій влада на чолі з підполковником КДБ Володимиром Путіним буквально наповнена вихованцями Луб'янки.
Але Росія в її нинішньому вигляді ніколи не говорила про своє прагнення приєднатися до європейської цивілізації. Росія – все ще обрубок Радянського Союзу і велика частина її населення може щиро вірити, що співробітники КДБ, які знущалися зі своїх співгромадян і сприяли перетворенню країни у великий ГУЛАГ, захищали Батьківщину. І у це, до речі, вірить більшість населення України, для якої радянська історія укупі з комітетом держбезпеки – своє, рідне. З тією тільки різницею, що ми продовжуємо говорити про свій європейський вибір, а багато хто упевнений, що єдина перешкода на шляху до цього вибору – політика нинішньої влади.
І в цьому полягає українська шизофренія. Ми не можемо наблизитися до Європи не тому, що у нас «не такий» президент, а тому, що у нас «не такі» цінності, тому що з погляду уявлення про минуле ми все ще залишаємося радянською республікою, жителі якої упевнені, що у минулому все було правильно. Ну, якщо не все, то дуже багато що – ми можемо затіяти процес проти вже померлих організаторів Голодомору, але не хочемо засудити саму систему. Тому що система – це ми.
Джерело: Главред
|
