Думаю немає такої людини в Яготині, яка не знала, що 17 вересня відзначали день міста Яготин. Тож про доцільність святкування говорити не будемо. Розкажемо і покажемо. Як все було Як і планувалось, святкові заходи розпочались з відкриття та освячення церкви святого Пантелеймона біля поліклініки. На цю подію прибули більше десятка служиттелів православної Церкви Московського патріархату. Які здійснили всі необхідні в цьолму випадку заходи. Спочатку відбулося освячення храму. Потім літургія. Після - настанови та побажання пастві, та всім присутнім від духовенства. Подія тривала до 12 години. Після закінчення першого дійства, журналісти порталу вирішили пройтися містом, щоб оглянути останні приготування до основних заходів. Дійсно місто підготували до свята як могли. Дороги, як і було обіцяно, перекрили, і можна було не крутити головою в різні боки боячись потрапити під колеса. В центрі йшла торгівля, задоволені дітлахи розважались по максимуму. Грала музика і все налаштовувало на позитивний настрій. Місто дійсно виглядало святковим.Ті, хто займались підготовкою постарались. О 14 00 на моніторі почалася демонстрація кращих дитячо-юнацьких виступів.
Після демонстрації виступів нового покоління, грав духовий оркестр та працювали анонсовані виставки.
Головні заходи розпочалися о 17 00. В урочистій обстановці основний захід відкрили ветерани з хору "Солдатська пам'ять". У їхньому виконанні, під керівництвом Володимира Кутєпова та концертмейстера Валентини Озеракіної прозвучала пісня "Яготин - місто моє", яка тепер є гімном Яготина.
Далі естафету перехопило підростаюче покоління. Діти показали кілька танцювальних номерів. Далі діти привітали присутніх вітальною композицією "Яготин",яка являла собою фігуру у вигляді букв, що складають назву нашого міста. Участь в дійстві взяли:танцювальний колектив "Барвінок"(дитяча школа мистецтв); хореографічний колектив "Лабіринт"; танцювальний колектив "Дежавю"(музична школа) та танцювальний колектив "Акварель". По закінченні виступів на сцену піднялись В П Семеняка та пан Сіренко. Їм вручили звання - почесного громадянина міста. Що до пана Сіренка, то тут питань нема. А от що до пана Семеняки.....судити зараз не будемо, лишаємо без коментарів. Скажуть люди.
А тим часом держателі звання почесного громадянина Яготина сказали слова вдячності зі сцени, та продовжили участь у святі серед глядачів та гостей. А гостей в цей день до Яготина прибуло багато. Це і керівники сусідніх міст і керівники обласного значення. Серед них: ; Жуль Т. Г. (керуючий справами обласної ради), Н.М Слухань(начальника відділу кадрової роботи та документообігу),Л.Л. П'ята(начальника департаменту захисту національностей, та боротьбі з тероризмом). До Яготина завітали й делегації міст Славутич та сусідньої Згурівки. Також в заході взяли участь колишні голови міської ради Яготина. Хорунжий Ю. І (1978-1988 роки),Осауленко В. Д( 1988-1998 роки), Лісовий А. В (1998-2006 роки) та В. І гусь (2006-2010р). Один з колишніх міських голів (пан Хорунжий) , який власне й започаткував святкування дня міста, привітав учасників свята.
Теплі слова привітання мешканцям Яготина сказали й гості. Багатьох з них так, чи інакше доля пов'язала з нашим містом. Далі ведучі, хвилиною мовчання, згадали всіх знаних яготинців, та надали слово голові Райради(Шула І І)
В цей день слова вдячності приймали працівники майже всіх галузей (будівельники, медики, вчителі, підприємці)та прості громадяни. Які своєю наполегливою працею роблять все, щоб наше місто ставало все кращим. Сюрпризом для присутніх було й поява тих, хто тільки вступили на весільний рушник. Нашому місту потрібні молоді сім'ї. Далі пані мер подякувала всім учасником виставок та інших передсвяткових заходів.Які своїми талантами зробили вагомий внесок до свята міста.
Звичайно на цьому свято не закінчилось. Мешканці та гості міста, яких було значно більше ніж на святкуванні дня незалежності, могли гуляти, дивитися концерт. Ну і звичайно нову окрасу Яготина - світловий фонтан. Завершилося святкування салютом та молодіжною дискотекою.
Звичайно в цьому матеріалі наші журналісти зупинились лише на найбільш значущих моментах святкування. Адже ще багато чого лишилося "за кадром".