 Що не кажіть, а цікава в нас влада: замість того, щоб займатись системними реформами вона тільки точково гасить ”пожежі”, які спалахують з того чи іншого питання (бензин, цукор, гречка, борошно). Перефразовуючи відому фразу Лукашенка, якого в нас деякі наші несвідомі громадяни ставлять у приклад, він свого часу сказав: " тільки я взявся за яйця – масло закінчилося”, про нашу владу можна сказати:взялися за гречку, то борошно зникло….. .. Розмови тільки й точаться навколо дефіциту: хтось каже, що то залежалася продукція в когось із магнатів, от і нагнітають штучно ажіотаж, створюючи додатковий попит на цей товар. Інші переповідають телепередачі, які пістрявіють сюжетами з порожніми полицями. А ще бідкаються, що борошном, на відміну від гречки, надовго не запасешся, бо воно не любить тривалого зберігання: то згіркне, то жучки-шкідники заведуться. А ситуація і справді насторожує: гречку порозбирали із багатьох крамниць та крамничок. З борошном трішки краще. Принаймні в Яготині. Ось в одному магазині ще залишилося кілька пакетів (борошна)кримського (цікаво, де там росте пшеничка?), ціна якого аж зашкалює: 5,3 гривні за кілограмовий пакет. Ще в іншій пропонують прийти завтра, бо нинішнє вже все розібрали. Згодом (у одному не Яготинському маркеті) спостерігала, як до каси пхали навантажений ущерть візок із п’ятикілограмовими мішечками борошна вищого ґатунку, не кажу вже про гречку… Стосовно Яготина та району, то за словами працівників економічного відділу районної адміністрації, проблем з борошном та гречкою (крім ціни) не повинно бути. Оскільки за ініціативою районної влади по крамницях міста додатково розвезли достатню кількість продукції. З надією таки розвіяти міф про повальний дефіцит гречки та борошна автор статті проїхалась по крамницях Яготина (5 крамниць) та по шести крамницях сіл Яготинського району. З’ясувалося, що в більшості з них борошно є, а от гречки, особливо у селах, немає. Продавці кажуть, що закупівельні ціни високі і людей від них в піт кидає, тому її не завозять. Ну добре. В Яготинський район може і не везуть. А як по всій країні?.]ду до однієї з гуртових баз столиці. Але й там — така ж картина. Працівники розповідають, що ще тиждень тому п’ятдесятикілограмовий мішок борошна вищого гатунку вільно, без проблем, можна було придбати за 155 гривень, а в п’ятницю ніякого не було в продажу. Хоч напередодні завезли цей дефіцитний товар уже дорожчим, по 185 гривень, та реалізували практично всі мішки.А з гречкою….взагалі жах: закупівельні ціни просто злетіли, й тепер його беруть в тричі менше. На вітрині — там, де зазвичай стояли гречка та борошно різного фасування, — порожньо. Малий вибір макаронних виробів, нема в асортименті печива (його тут пропонували у двокілограмових пачках іноді й до двадцяти видів!). Лише одиноко прикрашав полиці пакет із кукурудзяним борошном, і хтось покепкував, що повертаємося до хрущовських часів та пектимемо хліб ще й із гороху… А що: кукурудзи торік уродило, бодай на це зерно нема дефіциту! Та жарти жартами, а тиждень тому не було борошна і в приватних пекарнях. Спочатку "списали" дефіцит на проблеми з доставкою, та опісля були прикро здивовані тим, що за п'ятдесятикілограмовий мішок треба віддати вже на двадцять гривень дорожче. А це вже може потягнути й підвищення ціни на хлібо-булочні вироби. Тож скоро повернемося до тих часів, коли хліб пекли самі…. І тут нам зможе знадобитися рецепт однієї мешканки нашого району. Вона живе в селі Черняхівка і хліб випікає сама: їм із чоловіком вистачає одного круглого короваю, з великої форми. Вона люб'язно поділилася своїми кулінарними секретами. Приміром, що економніше використовувати сухі джріджі, дві чайних ложки яких, додаючи вдвічі більше цукру, господиня розводить двохсотграмовою склянкою теплої води. Після набухання цей розчин з'єднує з двома чайними ложечками солі і шістьма склянками борошна, добре вимішує, здобрюючи до смаку олією, щоб легко відставало від рук та від миски. У формі тісто трохи підходить, а далі — в газову духовку. Можна до нього в процесі замішування додавати кмину, подрібнених горіхів. Або ж спекти святковий варіант: на молоці чи сироватці, з маргарином, яйцем, ізюмом, а зверху присипати маком. Смакота! Жінка розповідає, що іноді всі згадувані продукти за цими ж рецептами заразом закладає до чудо-печі, й через три години має готовий ароматний хліб. Це, каже, зручно, бо не замішуєш тісто вручну. Вигідно це ще й тим, що не треба доглядати за процесом випікання (в господині на кожну хвилину є своє заняття). Взимку має більше часу, тому економить на електроенергії. А коли навесні розпочнуться сільськогосподарські роботи, електропіч знову виручатиме.
Слухаю розповідь працьовитої, наче бджілки, господині, і міркую собі, до якого дефіциту треба готуватися невдовзі. Було таке вже з цукром, повимітали з крамниць гречку, тепер ось — борошно.Алюди, як ті хом'яки, зносять до своїх осель клунки з черговим дефіцитом та ще й радіють, що запаслися! Війна чи що в Україні?
Наталка Дилова
|
